Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщення та вселення, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Кременчуцького міського управління ГУМВС України в Полтавській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою в інтересах ОСОБА_1, на рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2012 року,

ОСОБА_1, звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 5 червня 1993 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який у 1996 році було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони поновили шлюбно-сімейні відносини між собою та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_2 16 жовтня 2001 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири було оформлено на ім'я ОСОБА_3 23 грудня 2003 року ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_2 за заявою відповідача ОСОБА_3 були зареєстровані у зазначеній вище квартирі як члени сім'ї власника. Як зазначає ОСОБА_1, з часу вселення вона постійно приймала участь у витратах, пов'язаних з оплатою комунальних послуг та виконувала інші зобов'язання, що випливають з договору найму житлового приміщення. У вересні 2006 року ОСОБА_3 своїми неправомірними діями навмисно позбавив її та їх малолітньої доньки ОСОБА_2 вільного доступу до квартири, а саме: після чергової сварки викинув усі їх особисті речі за вікно, забрав у позивачки ключі від вхідних дверей до квартири та до теперішнього часу чинить перешкоди проживанню ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 у даній квартирі. При цьому сам відповідач ОСОБА_3 у квартирі не проживає та здає її у найм стороннім особам, а позивачка з малолітньою дитиною не має місця для проживання.

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що він дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 5 червня 1993 року по 28 лютого 1996 року. Після розірвання шлюбу він не підтримував з відповідачкою стосунків як з жінкою та до народження ІНФОРМАЦІЯ_1 її доньки ОСОБА_2 він не має жодного відношення. Окрім того, у 1997 року він зустрічався зовсім з іншою жінкою, з якою 30 серпня 1997 року зареєстрував шлюб та на час народження малолітньої ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі.

Придбавши одноосібно спірну квартиру ОСОБА_3 зареєструвався у ній як власник та здійснював ремонт, при цьому жодних коштів від ОСОБА_1 на купівлю квартири він не отримував. Стосовно реєстрації ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 у його квартирі, зазначив, що дану реєстрацію було здійснено на підставі його заяви, оскільки про це його попросила сама відповідачка для надання органами опіки та піклування дозволу на продаж квартири, що належала їй та її матері на праві власності, оскільки у ній була зареєстрована малолітня дитина, що могло утруднити продаж.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано Кременчуцьке міське управління ГУМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з жовтня 2006 року без поважних причин у зв'язку із чим втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.