Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П.; Попович О.В.-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2012 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом.

Просила усунути перешкоди в приватизації земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, розміром 318 кв.м., по фактичному користуванню земельною ділянкою без письмової згоди співвласників.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічними позовними вимогам про визначення меж та порядку користування присадибною земельною ділянкою.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2012 року, у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено.

Встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в межах належних їм первинних ідеальних часток у домоволодінні, відповідно до варіанту № 2 висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути порушення щодо самовільного зайняття частини земельної ділянки та не чинити перешкод у встановленні суміжної межі присадибної земельної ділянки, відповідно до варіанту № 2 висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення, яким дозволити ОСОБА_4 приватизувати земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, розміром 318 кв.м., по фактичному користуванню земельною ділянкою без письмової згоди співвласників, та визнати за нею право власності на сарай позначений літерою «б», гараж позначений літерою «Ж», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виходячи з наступного.

З довідки Черкаського обласного об'єднаного «БТІ» від 31 жовтня 2007 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником 47/100 ідеальної частки домоволодіння.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками 53/100 ідеальної частки домоволодіння (а.с. 5).

Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих № 182 від 14 червня 1957 року в постійне користування під домоволодінням закріплено земельну ділянку загальною площею 600 кв.м.

Отже, судами встановлено, що відповідно до правовстановлюючих документів, висновків судових будівельно-технічних експертиз, ОСОБА_4 є власником 47/100 ідеальної частки домоволодіння, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками 53/100 ідеальної частки домоволодіння. Право власності на ідеальні частки набуто співвласниками без виділу їх в натурі, хоча існує фактичний порядок користування житловим будинком та надвірними будівлями і спорудами.

З висновків судових будівельно-технічних експертиз вбачається, що по фактичному користуванню, земельна ділянка у ОСОБА_4 збільшена.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов, дійшов правильного висновку про те, що фактичне користування земельною ділянкою не відповідає ідеальним часткам співвласників, тому керуючись висновком судової будівельно-технічної експертизи встановив порядок окремого користування земельною ділянкою.

Також, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що посилання позивачки про те, що між попередніми співвласниками була домовленість про порядок користування земельною ділянкою відповідно до акту добровільного розподілу земельної ділянки від 15 грудня 1967 року, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що попередні співвласники, на підставі зазначеного акту вносили зміни до правовстановлюючих документів, зверталися з відповідними заявами до Черкаської міської ради про узаконення порядку землекористування відповідно до умов викладених в акті.

Отже, відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_4 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 суди дійшли правильного висновку, оскільки фактичне користування земельною ділянкою не відповідає ідеальним часткам співвласників, домовленості про порядок користування земельною ділянкою попередніми співвласниками не існувало.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.