Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А.,

Попович О.В., Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє за довіреністю від імені ОСОБА_4, на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ВАТ НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 32 301 грн. 44 коп. різниці між фактичними витратами по ремонту автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням, 500 грн. вартості проведеного автотоварознавчого дослідження, 4 213 грн. збитків, витрачених на послуги таксі та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

25 січня 2012 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки 510 грн. франшизи, 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки 17724 грн. 93 коп. матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 305 грн. 75 коп.

Зобов'язано позивачку після відшкодування збитків передати відповідачу запасні частини, що пошкоджені внаслідок ДТП і замінені під час ремонту автомобіля згідно з актом виконаних робіт від 23.09.2011 року.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що акт виконаних робіт складено без врахування зносу складових автомобіля, тому він не може бути належним доказом у справі, а доказів про оскарження розрахунків страхової компанії немає.

Страховик здійснив повне відшкодування позивачці заподіяної шкоди і підстави для звернення до заподіювача шкоди про відшкодування збитків відсутні, однак, урахуванням умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, стягнув з відповідача суму франшизи та завдану моральну шкоду.

Крім того, послався на те, що шкода, завдана автомобілю позивачки, має відшкодовуватись за рахунок страхового ліміту страховою компанією, у якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, однак, таких позовних вимог до страховика не заявлялось.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що у разі завдання шкоди потерпілий має право на її відшкодування винною особою та може обирати до кого пред'являти цю вимогу - до заподіювача шкоди чи до страховика.

Оскільки позивачем пред'явлено позов до винної особи суд на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України дійшов висновку про стягнення завданої шкоди з відповідача.

Однак, з такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені без повного і всебічного з'ясування і оцінки обставин справи, що суперечить вимогам ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України.

З матеріалів справи видно, що 30 квітня 2011 року о 9 годині 45 хвилин на пл. Амурській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_4, який керуючи автомобілем Toyota Highlander, під`їжджаючи до перехрестя з вулиці Жуковського, порушивши правила дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу автомобілю Ssang Yong, під керуванням ОСОБА_3, здійснив зіткнення з ним, внаслідок чого автомобіль позивачки отримав технічні пошкодження, чим позивачці заподіяна матеріальна та моральна шкода.

27 травня 2011 року постановою Голосіївського районного суду м. Києва відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 березня 2011 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ВАТ НАСК «ОРАНТА».

Згідно звіту незалежної оцінки майна ПП «Компанія «Алеант» від 15 червня 2011 року матеріальний збиток, заподіяний автомобілю позивачки в результаті його пошкодження при ДТП становить 41 845 грн. 49 коп.

23 серпня 2011 року страхова компанія виплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 24 120 грн. 56 коп.

Оскільки страхова компанія виплатила позивачці частину страхового відшкодування вона звернулась до суду з цим позовом, у зв'язку з тим, що вважає, що відповідач має відшкодувати різницю між розміром завданої шкоди та проведеною виплатою, крім того, внаслідок ДТП їй була завдана моральна шкода, просила його задовольнити.

У відповідності до вимог ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд першої інстанції, встановивши, що цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» та з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України, дійшов висновку, що позивачка вправі пред'явити такий позов до винної особи лише у випадку недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, однак, позовні вимоги до страховика позивачкою не пред'явлені.

При цьому не роз'яснив належним чином позивачці її прав, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі страхової компанії як співвідповідача та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст. ст. 32, 33 ЦПК України, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, не сприяв здійсненню її прав.

Не виконав вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України та не роз'яснив можливості надати докази, які б підтверджували розмір матеріального збитку з урахуванням зношених частин транспортного засобу.

Не перевірив та не дав оцінки можливості застосування звіту незалежної оцінки майна для визначення вартості матеріального збитку, не врахував, що неоскарження рішення страхової компанії не позбавляє позивачку права на звернення до суду, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, неправильно застосував ст. 1194 ЦК України і зробив помилковий про те, що заподіяна шкода підлягає стягненню з винної особи на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Ураховуючи, що невиконання судами зазначених вимог процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє за довіреністю від імені ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2012 року та рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.