Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Наумчука М.І.

Суддів:Висоцької В.С., Коротуна В.М., Остапчука Д.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2012 року, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 8 лютого 2007 року №177 в частині передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6; визнати недійсним свідоцтво на право власності від 8 лютого 2007 року на вказану квартиру, видане на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 8 лютого 2007 року №177; скасувати державну реєстрацію права власності на неї та виселити ОСОБА_6 без надання іншого житла та вселити позивача у спірну квартиру.

Позов мотивований тим, що 13 квітня 2006 року ОСОБА_5 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в КП «ВООБТІ». У вересні 2010 року позивач прийшов навідатись до придбаної квартири та виявив, що вона зайнята невідомою особою. Позивачу було пред'явлено свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6, видане 8 лютого 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 8 лютого 2007 року №177. Відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру, виготовленого КП «ВМБТІ» від 22 січня 2007 року квартира АДРЕСА_1 літ. «Б» повністю відповідає інвентарним даним щодо належної позивачу квартири АДРЕСА_2. Позивач вважає, що передача у приватну власність квартири АДРЕСА_2 виконавчим комітетом Вінницької міської ради ОСОБА_6, яка фактично належить йому, є незаконною та безпідставною. Виконавчий комітет Вінницької міської ради має право на оформлення приватизації лише квартир, що належать до державного житлового фонду, тому відповідне рішення виконкому підлягає скасуванню. Квартира, що передана ОСОБА_6 в порядку приватизації, на момент приватизації належала ОСОБА_5 на праві власності, тому не могла бути об'єктом приватизації та відчужена без згоди позивача. Оскільки ОСОБА_6 не має законних підстав проживати у спірній квартирі, позивач вважає, що останній, відповідно до ст. 116 ЦК України підлягає виселенню без надання іншого житла, а він вселенню.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2012 року у задоволенні вищевказаного позову відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2011 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, рішення місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з правомірності та законності надання квартири відповідачу. Останній один зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордера, виданого Вінницьким виробничим об'єднанням «Хімпром» 14 червня 2000 року. Право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано Вінницьким МБТІ 31 січня 2012 року. Позивачем не надано належного підтвердження того, що спірна квартира АДРЕСА_1, яку отримав у приватну власність ОСОБА_6, набута ним у власність незаконно.

Позивачем, належними та допустимими доказами не доведено незаконності рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 8 лютого 2007 року №177 в частині передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на неї, виданого відповідачу. Вселення та реєстрація відповідача у спірній квартирі проведені відповідно до вимог закону. ОСОБА_6 постійно проживає в квартирі, сплачує комунальні послуги та проводить поточний ремонт. Приватизація квартири ОСОБА_6 проведена відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (2482-12) та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (v0056303-92) . Вимоги про скасування державної реєстрації права власності, виселення відповідача із спірної квартири та вселення позивача є похідними від вимог про скасування рішення виконавчого комітету та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, які визнані судами недоведеними.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Також місцевим судом встановлено, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки достовірно знав про вселення ОСОБА_6 у спірну квартиру з 2007 року.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, та з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 13 квітня 2006 року позивач є власником двохкімнатної квартири АДРЕСА_2.

Згідно матеріалів інвентарної справи, квартира, що є предметом спору є квартирою АДРЕСА_1 у м. Вінниці та належить на праві власності ОСОБА_6

В ході розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не знайдено належного підтвердження незаконності отримання ОСОБА_6 у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

Фактично судами визнано наявність двох законних власників - ОСОБА_5 - власником квартири №2 та ОСОБА_6 - власником квартири №15.

При цьому, судами не встановлено та не визначено, чи є квартира №2, що належить позивачу та квартира №15, що належить відповідачу однією і тією ж самою квартирою, чи мова іде про різні квартири у різних будинках.

Судами належним чином не досліджено та не перевірено законності підстав видачі ОСОБА_6 свідоцтва на право власності на житло. Не надано належної оцінки посиланням позивача на довідку арбітражного керуючого санацією ВДП «ВО Хімпром» Погрібного І.Я. від 10 квітня 2006 року, згідно якої розпорядження на заселення житлових квартир, що є в обслуговуванні житлово-комунального відділу Вінницького ДП «ВО Хімпром» не видавалися і рішення про надання житла не приймалися.

Крім того, судами не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що згідно наявних у справі документів спірна квартира №2 (№15) знаходиться в шестиквартирному одноповерховому будинку. При цьому, обставин, за яких у вказаному шестиквартирному будинку з'явилася квартира №15 судами не перевірено та не встановлено.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку позовної давності належним чином не мотивовані та не обґрунтовані. З оскаржуваних судових рішень не вбачається чи застосовані судами наслідки пропуску строку позовної давності, чи пропуск такого строку є лише встановленим фактом та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судами не виконано вимог ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до неправильного та поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2012 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.