Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року, -

У квітні 2015 року позивач пред'явив в суд позов, в якому просив зобов'язати відповідача призначити пільгову пенсію відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 та частини 2 статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати нарахувати та виплатити зазначену пенсію починаючи з 1 листопада 2014 року.

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 7 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 1 листопада 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та прийняття нового - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач у листопаді 2014 року звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення пільгової пенсії за Списком № 1.

Листом № 5137/07/40 від 12 листопада 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області повідомило позивача, що стаж його роботи за Списком №1 не дає підстав для призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погодившись з відмовою відповідача в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній достатній відповідний страховий стаж передбачений законом, який дає право на призначення йому пільгової пенсії за Списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку.

Задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Втім, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту "а"" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який набрав чинності з 1 січня 1992 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Частина п'ята статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачений законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) (далі - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 8 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються "Список № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" і "Список № 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 № 1173 (v1173400-56) .

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) , у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що уточнюючими довідками Шахта "Вінницька" від 18 вересня 2012 року № 17/19 1189, № 17/19 1189-1; Шахта "Постніківська" від 15 серпня 2012 року № 17/19 1081; Шахта "Макіївська" від 17 вересня 2012 року № 01/917 підтверджується не зарахований відповідачем пільговий стаж позивача за Списком № 1, що разом із зарахованим пільговим стажем становить більше 5 років і дає позивачу право виходу на пенсію із зменшенням пенсійного віку.

При цьому, в пункті 2 Порядку зазначено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Однак, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказану норму передбачену Положенням та на суперечливий зміст уточнюючих довідок, в яких містяться дані де зазначено, що деякі періоди роботи позивача не можна віднести до робіт, що передбачають пільговий стаж передбачений Списком № 1.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції також не було досліджено та надано оцінки положенням Постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 № 1173 (v1173400-56) "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", а саме достеменно не з'ясовано до якого із Списків (№ 1 або № 2) відносяться посади на яких працював позивач за спірні періоди його роботи.

Тобто, суд апеляційної інстанції встановлював пільговий характер роботи позивача виключно шляхом дослідження уточнюючих довідок, не перевіряючи їх зміст на відповідність Списку, чинному на період роботи позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зарахував до пільгового стажу строк проходження військової служби в Радянській армії та задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у редакції частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби та виконання військового обов'язку було і є обов'язком громадянина, ухилення від яких тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, тому будь-які обмеження трудових прав особи, пов'язані з проходженням такої служби або виконанням обов'язку, недопустимі.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має вищу юридичну силу, а Закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України (254к/96-ВР) та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставіКонституції України гарантовано.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Абзацом 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України" (1932-12) , зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки до та після проходження військової служби позивач працював на роботі з повним робочим днем на підземних роботах, що в свою чергу дає йому право на пільгову пенсію, а право позивача на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах гарантоване чинним законодавством про пенсійне забезпечення, то відмова відповідача у зарахуванні військової служби в Радянській армії до пільгового стажу є протиправною.

Однак, колегія Вищого адміністративного суду України, з огляду на норму статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", вважає зазначити наступне, що зарахування проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, можливе лише за умови якщо підтверджено працю особи за професією або займання нею посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Тобто, після встановлення та підтвердження, при новому розгляді справи, пільгового стажу позивача можливо зарахувати проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, питання щодо подання документів для призначення (перерахунку) пенсій проводиться відповідно до "Порядку подання та оформлення документі для призначення (перерахунку) пенсій", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) ( в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1 (z0895-14) )

Так пунктом 4.3 Порядку № 22-1 (z1566-05) встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що підставою для повідомлення про відмову у призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього приводу, що в свою чергу судами також не було встановлено.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не виконав, у зв'язку з чим було порушено норми процесуального закону. Також судом в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків суду апеляційної інстанцій при прийнятті рішення про часткове задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.