Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення зайво сплаченої суми аліментів та моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2007 року з нього стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжувала навчання і потребувала матеріальної допомоги. Наказом № 536-с від 30 червня 2010 року ОСОБА_5 відрахована у зв'язку із закінченням навчання у Херсонському національному технічному університеті. Так як, після закінчення навчання з нього продовжують стягувати аліменти, просив задовольнити позов.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму зайво стягнутих аліментів у розмірі 3103 грн. 42 коп. і судовий збір. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 зайво стягнутих аліментів у розмірі 3103 грн. 42 коп. скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 зайво стягнутих аліментів у розмірі 3103 грн. 42 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2012 року, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення зайво сплаченої суми аліментів та моральної шкоди залишено без змін.

ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційними скаргами, в яких просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга на рішення апеляційного суду автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року підлягає частковому задоволенню, а на ухвалу цього ж суду від 28 лютого 2012 року - відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми зайво сплачених аліментів у розмірі 3103 грн. 42 грн., суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у резолютивній частині заочного рішення та виконавчому листі зазначено про стягнення аліментів до досягнення дочкою 23 років і не вказано про стягнення аліментів на період її навчання.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2007 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів доходу до досягнення 23 років.

На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

З матеріалів справи, зокрема із змісту листа Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 19 липня 2011 року № 85011 (а.с. 39), заяви ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог (а.с. 26) вбачається, що 6 травня 2011 року Феодосійським міським судом постановлено ухвалу про роз'яснення рішення цього суду від 16 серпня 2007 року, згідно якої виключення з навчального закладу до досягнення особою, на яку стягнуто аліменти, 23 років припиняє право на їх отримання.

Відповідно до положень ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином однією із обов'язкових умов надання батьками утримання повнолітнім дочці чи сину є продовження ними навчання.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частина 2 цієї статті).

Як вбачається із матеріалів справи, у 2010 році наказом № 536-с від 30 червня 2010 року ОСОБА_5 відрахована у зв'язку із закінченням навчання.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення суми зайво сплачених аліментів апеляційний суд не перевірив, чи постановлювалась Феодосійським міським судом ухвала від 6 травня 2011 року про роз'яснення рішення цього суду від 16 серпня 2007 року, без з'ясування цієї обставини та врахування положень ч. 2 ст. 199 СК України зробив передчасний висновок про відсутність підстав для повернення ОСОБА_3 розміру сплачених ним на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання повнолітньої дочки сторін після припинення нею навчання.

Допущені порушення норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення апеляційного суду автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року не можна визнати законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Що ж стосується ухвали апеляційного суду автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року, якою рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 залишено без змін, то вона є законною, підстави для її скасування і задоволення касаційної скарги на цю ухвалу відсутні.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, неправильного застосування чи порушення цих норм не встановлено.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду автономної Республіки Крим від 28 лютого 2012 року відхилити, вказану ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.