Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.

Суддів: Касьяна О.П., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2012 року, -

У грудні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки, визначені у звіті №11/10/09 від 8 жовтня 2009 року у розмірі 120510 грн., витрати на лікування у розмірі 1302,12 грн., втрачений ним у 4 кварталі 2009 року заробіток у розмірі 7650 грн. та 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

20 жовтня 2010 року ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги. Зменшив суму матеріальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, на суму отриманого ним страхового відшкодування у розмірі 24990 грн., до 95520 грн. Також вказав на те, що відповідач відшкодував витрати на лікування у розмірі 1155 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн.

Позов мотивований тим, що 22 вересня 2009 року сталася ДТП, в результаті якої позивач, як водій транспортного засобу, отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим проходив лікування, а належний йому мікроавтобус «Мерседес Бенц», д.н.НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні ДТП, що є підставою для стягнення з нього завданих матеріальних збитків, витрат на лікування, суми втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2011 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволена. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 93020 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 147 грн. витрат на лікування, 10000 грн. - моральної шкоди, 3600 грн. - витрат на правову допомогу та 120 грн. витрат на ІТЗ. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 931,67 грн.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що доводи позивача та його представника про те, що пошкоджений у ДТП транспортний засіб «Мерседес Бенц» був у фактичному користуванні ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки право власності на транспортні засоби підлягає державній реєстрації, а належних доказів, що ОСОБА_5 був власником мікроавтобуса, суду не надано. З даних технічного паспорту та даних ВРЕР м. Луганськ вбачається, що власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_7, який уповноважив ОСОБА_5 продати належний йому автомобіль, про що склав довіреність від 1 серпня 2007 року. З даної довіреності не вбачається, що власник уповноважив ОСОБА_5 керувати належним йому автомобілем. Оскільки позивач не є власником пошкодженого транспортного засобу місцевий суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_5, як власнику, є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення витрат на лікування суд першої інстанції виходив з того, що з пред'явлених ОСОБА_5 вимог про стягнення з ОСОБА_6 витрат на лікування у розмірі 1302,12 грн., 1155,13 грн. є відшкодованими. Сума залишку у розмірі 147,12 грн. є додатковими витратами на лікування і повинна бути відшкодована страховою компанією. Разом з тим, позивач з відповідними вимогами до страхової компанії не звертався.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди місцевий суд виходив з недоведеності позивачем даних вимог.

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції та, скасовуючи рішення останнього з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову виходив з того, що позивач володів транспортним засобом на підставі довіреності, тобто на законних підставах і відповідно до ст. 395 ЦК України має речове право на чуже майно - автомобіль «Мерседес Бенц», та має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням виплат по страховому полісу 24990 грн. та 1155,13 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, відшкодуванню підлягає сума 95520 грн. та 147 грн. Оскільки пошкоджений автомобіль був зданий позивачем на розібрання, за що останній отримав 2500 грн., апеляційний суд дійшов висновку, що дана сума повинна бути відрахована з суми, яка підлягає стягненню з відповідача і відшкодуванню підлягає 93020 грн.

Також апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування моральної шкоди та стягнув з відповідача 10000 грн. в рахунок її відшкодування.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Встановивши, що позивач володів транспортним засобом «Мерседес Бенц», д.н.НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження внаслідок ДТП, на законних підставах апеляційний суд не дав належної оцінки довіреності, відповідно до якої здійснювалось керування даним транспортним засобом, свої висновки не мотивував.

Апеляційним судом не зазначено на підставі, яких саме правових норм частково задовольняються позовні вимоги позивача та не спростовано висновків місцевого суду щодо відсутності таких підстав.

Судом не перевірено доводів відповідача щодо отримання позивачем від нього 6000 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Апеляційним судом не зазначено з яких мотивів він виходив стягуючи з відповідача на користь позивача 10000 грн. моральної шкоди, якими доказами підтверджується завдання такої шкоди саме у вказаному розмірі.

Ухвалюючи рішення про стягнення вартості транспортного засобу, який не підлягав відновленню, апеляційним судом не вирішено питання щодо передачі пошкодженого автомобіля відповідачу.

Апеляційним судом не надано належної оцінки фактичним обставинам справи, правам та обов'язкам сторін, з урахуванням правовідносин, що між ними виникли.

Зазначене вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2012 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.