Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Новофедорівської селищної ради Автономної Республіки Крим, Комунального підприємства "Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора" про визнання розпорядження незаконним і його скасування, розірвання контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Новофедорівської селищної ради АР Крим, Комунального підприємства "Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора" (далі - КП "Новофедорівська ЖЕК" ) про визнання розпорядження незаконним і його скасування, розірвання контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що згідно із умовами контракту від 6 грудня 2005 року її було призначено розпорядженням голови селищної ради на посаду директора КП "Новофедорівська ЖЕК".

Строк дії контракту закінчився 6 грудня 2010 року.

7 грудня 2010 року між нею та головою Новофедорівської селищної ради укладено новий контракт строком на 6 місяців, який розпорядженням секретаря Новофедорівської сільської ради від 6 червня 2011 року розірвано з 7 червня 2011 року.

Посилаючись на те, що секретар селищної ради не мав повноважень на видачу такого розпорядження, строк укладення спірного контракту суперечить вимогам законодавства, їй не видано трудову книжку в день звільнення, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати незаконним строк дії контракту від 7 грудня 2010 року до 7 червня 2011 року і продовжити його дію, визнати незаконним та скасувати розпорядження від 6 червня 2011 року про розірвання контракту від 7 грудня 2010 року, поновити на посаді директора КП "Новофедорівська ЖЕК", стягнути з Новофедорівської сільської ради АР Крим середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України та 39919 грн. 95 коп. втраченого середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки на підставі ч. 4 ст. 235 КЗпП України та 10000 компенсації моральної шкоди.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2012 року, у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права та порушення норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки і компенсацію моральної шкоди та передачу справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки і компенсації моральної шкоди, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності факту затримки трудової книжки з вини відповідача та неможливості її видати в зв'язку з втратою.

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що з 6 грудня 2005 року ОСОБА_4 працювала директором КП "Новофедорівська ЖЕК". Строк дії контракту становить 5 років та минув 6 грудня 2010 року.

7 грудня 2010 року між Новофедорівською селищною радою та позивачкою укладено контракт, згідно із умовами якого ОСОБА_4 була призначена на вищевказану посаду на строк з 7 грудня 2010 року по 7 червня 2011 року.

Розпорядженням секретаря Новофедорівської сільської ради від 6 червня 2011 року контракт з позивачкою розірвано з 7 червня 2011 року.

При звільненні позивачці не видано трудову книжку.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки згідно зі ст. ст. 47, 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, що також передбачено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (z0110-93) (далі - Інструкція) відтак, висновок судів про те, що у випадку відсутності трудової книжки в установі та підприємстві (її втраті) трудове законодавство не передбачає можливості стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки згідно із ч. 4 ст. 235 КЗпП України, а є підставою для ініціювання процедури оформлення дублікату трудової книжки не відповідає вимогам закону.

У порушення вимог ст.ст. 212- 214 ЦПК України суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору; не визначились, які між сторонами виникли правовідносини та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали оцінки тій обставині, що дублікат трудової книжки видається в обов'язковому порядку у звязку з утратою її оригіналу і має силу самої трудової книжки (п. 5 Інструкції), не врахували, що трудова книжка була утрачена, тобто не видана позивачці.

За таких обставин, рішення судів в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, відтак, відповідно до ст. 335 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.