Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до директора Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості Волошина Богдана Васильовича, Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до директора Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості Волошина Богдана Васильовича, Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості (далі - відповідач, Дрогобицький МЦЗ) про визнання протиправною відмову директора Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості в наданні публічної інформації на її запит від 17 жовтня 2014 року та зобов'язати відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію на вказаний запит.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову директора Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості в наданні публічної інформації на запит ОСОБА_4 від 17 жовтня 2014 року та зобов'язано директора Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості направити запит позивача належному розпоряднику інформації з одночасним повідомленням про це запитувача. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове, яким у їх задоволенні відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 17 жовтня 2014 року позивач звернулася до директора Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості із запитом на публічну інформацію за № 2-в, в якому, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , просила надати наступну інформацію: повідомити про те, чи притягувався відповідач до кримінальної відповідальності, якщо так, то за вчинення якого злочину, передбаченого кримінальним кодексом, коли саме, і який суд виносив вирок, який вид покарання було застосовано, якщо був засуджений до позбавлення волі, то у якій установі та скільки часу відбував покарання, а також надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують факт вчинення кримінально караного діяння (злочину).

22 жовтня 2014 року відповідачем за вих. № 1992/07 відмовлено у наданні інформації, оскільки така інформація не знаходиться у його володінні.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, вважає, що відповідачем з формальних причин відмовлено у задоволені у наданні публічної інформації, чим порушено вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Частково задовольняючи позов, судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , відтак не можна вважати правомірною відмову відповідача у наданні запитуваної інформації через її відсутність.

Апеляційний суд, навпаки, дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки Закон України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) на спірні правовідносини не поширюється.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду та зазначає наступне. Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (2939-17) (Далі - Закон № 2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

При цьому, статтею 1 вказаного Закону надано визначення публічній інформації. Так, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Водночас, вимоги щодо оформлення запитів на інформацію передбачено статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Положеннями статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено строк розгляду запитів на інформацію. Так, в порядку частини 1 статті 20 вказаного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в порядку статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

З огляду на викладені вище положення законодавства про доступ до публічної інформації, враховуючи перелік питань, за роз'ясненнями яких позивач звернувся до відповідача, колегія суддів констатує, що запитувана інформація не є публічною, з урахуванням законодавчого визначення поняття публічної інформації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що компетенція вище зазначеного Закону на спірні правовідносини не поширюється.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків апеляційного суду не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухваленого ним рішення відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.