Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: суддів: Гвоздика П.О. Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 02 грудня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2012 року,-

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача та просила ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки його реєстрація тягне за собою додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, порушує її права власника, посилаючись на те, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, де також зареєстрований відповідач, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, який тепер розірвано. Відповідач фактично не проживає за вказаною адресою, постійно проживає у Німеччині, куди виїхав у 2004 році, що встановлено рішенням Київського районного суду від 30 червня 2009 року. Відповідач ніякої участі в утриманні житла не несе, всі свої речі з квартири забрав.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 02 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2012 року вищевказане рішення Київського районного суду м. Донецька від 02 грудня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, позов ОСОБА_6 залишено без задоволення з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просила скасувати рішення Київського районного суду м. Донецька від 02 грудня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2012 року, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі зареєстрований відповідач, з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з серпня 2000 року по грудень 2008 року, який тепер розірвано.

Суд першої інстанції посилаючись на вимоги ст. 71 ЖК України дійшов висновку про те, що доводи позивача з приводу того, що відповідач тривалий час не мешкає у спірній квартирі не підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з інших підстав, виходив із того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки спірне житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - належить до приватного житлового фонду. Користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК України (5464-10) , а тому вимоги ст. 71 ЖК України, на які суд першої інстанції посилається у рішенні, на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджуються, оскільки вимоги ст. 71 ЖК України регулюють питання щодо користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду, до якого спірна квартира не належить. Крім того, звертаючись до суду, позивач зазначала підставою позову вимоги ст. 107 ЖК України, протягом розгляду справи відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України предмет та підстави позову не змінювала, проте суд першої інстанції підстави позову не уточнював, а на власний розсуд послався на вимоги ст. 71 ЖК України.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач дійсно більше року відсутній в спірній квартирі, але відповідачкою не надано доказів відсутності відповідача в спірній квартирі без поважних на то причин. Посилаючись на ст. ст. 9, 64, 156 ЖК України та ст. ст. 391, 405 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, на ствердження вибуття на підставі ст. 107 ЖК України, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за умовами і характером роботи (члени екіпажів суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій та інші працівники, діяльність яких пов'язана з постійним пересуванням), у період її виконання можуть бути визнані на підставі ст. 107 ЖК такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з якого вони вибули у зв'язку з цією роботою, в разі одержання жилої площі, вселенні на жилу площу членів сім'ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для постійного проживання. роботи.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Колегія суддів апеляційного суду на вищевикладене уваги не звернула та не врахувала того, що підставами позову були вимоги ст. 107 ЖК України, належним чином не дослідила чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а саме, факт та причини вибуття з спірного жилого приміщення та підстави визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.