Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 21 грудня 2011 року,

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі просив скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді провідного спеціаліста відділу юридичної роботи, та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що 13 вересня 2010 року він був прийнятий на посаду провідного спеціаліста відділу юридичної роботи. 17 лютого 2011 року відповідач видав наказ № 19-Д про реорганізацію управління шляхом скорочення штату. Відповідно до наказу № 25 від 26 квітня 2011 року з позивачем було припинено трудовий договір, та він був звільнений з того ж дня на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак звільнення його було проведено з порушенням норм трудового законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 21 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного спеціаліста відділу юридичної роботи управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з 27 квітня 2011 року.

Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13015,04 грн.

У касаційній скарзі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 13 вересня 2010 року працював у відповідача на посаді провідного спеціаліста відділу юридичної роботи.

Наказом від 17 лютого 2011 року всі працівники управління були повідомлені про проведення реорганізації та попереджені про можливе звільнення.

Наказом № 25 від 26 квітня 2011 року позивача звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що при звільнені позивача з займаної посади не було порушено норм трудового законодавства і звільнено проведено відповідно до положень КЗпП України (322-08) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивач не був належним чином повідомлен про майбутне звільнення, також з того, що відповідач не надав доказів про відсутність вакантних посад у секторі юридичної та кадрової роботи.

Однак з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Зазначеним нормам рішення апеляційного суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, апеляційний суд виходив з того, що позивача не було повідомлено за два місяці про майбутнє скорочення та відповідачем не надано доказів про пропонування позивачу роботи у секторі юридичної та кадрової роботи.

Однак, в матеріалах справи ( а.с. 80) знаходиться заява позивача про відмову від зайняття посади завідувача сектором юридичної та кадрової роботи від 11 травня 2011 року та просьбою звільнити його за скороченням штату.

Крім того, на а.с. 17 знаходиться протокол засідання комісії зі скорочення штатної чисельності від 26 квітня 2011 року де позивач відмовився від посади ведучого спеціаліста адміністративно - господарчого відділу.

Також, в матеріалах справи знаходиться наказ від 17 лютого 2011 року № 19-д про проведення реорганізації управління та скорочення штатної чисельності з відміткою про ознайомлення з ним позивача, тоді як звільнення проведено 26 квітня 2011 року, т.б. через два місяці та 9 днів.

На наявність зазначених доказів в матеріалах справи апеляційний суд уваги не звернув та оцінки їм не надав.

Однак, суд першої інстанції надав зазначеним доказам належну оцінку, дійшовши до висновку, що позивач від пропонованих посад відмовився и порушень законодавства при звільнені позивача не допущено.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно із законом, наданими доказами та фактичними обставинами справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню с залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України колегія суддів

Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 21 грудня 2011 року скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвала оскарженю не підлягає.