Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А.,Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_9 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на житловий будинок, та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 29 лютого 2012 року, -

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_11, після смерті якого відкрилась спадщина на спадковий будинок по АДРЕСА_1, побудовано у шлюбі і 03 лютого 1997 року зареєстровано на ім'я чоловіка.

Зазначала, що у зв'язку з похилим віком вона не мала змоги вчасно звернутись до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2005 року позов ОСОБА_6 задоволено. Встановлено факт своєчасного прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області та визнано за нею право власності на майно у порядку спадкування за законом, а саме: житловий будинок літ. «А-1», сарай літ. «Б», літню кухню літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «ПГ», огорожу 1-3, що розташовані у АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2010 року скасовано рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2011 року. Вказано у мотивувальній частині ухвали, що судом допущено процесуальні порушення, зокрема не з'ясовано хто є належними відповідачами у справі. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області суду від 20 травня 2010 року у справі залучено як співвідповідача сина померлого ОСОБА_11 - ОСОБА_7, третю особу на стороні позивача ОСОБА_9, якій 28 жовтня 2005 року ОСОБА_6 подарувала будинок.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 29 лютого 2012 року позов задоволено. У порядку спадкування за законом визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями та спорудами. У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено за безпідставністю вимог.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак вказані вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом дотримані не були.

Судами встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 03 лютого 1997 року (а.с. 3).

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 зареєстровано 05 лютого 1941 року у виконкомі Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області (а.с. 8).

ОСОБА_7 є сином ОСОБА_11 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 23).

У вересні 2005 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до суду про визнання права власності на житловий будинок.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2005 року позов задоволено, за ОСОБА_6 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами після смерті ОСОБА_11 у порядку спадкування за законом.

Відповідно до договору дарування від 19 жовтня 2005 року ОСОБА_6 подарувала вказаний житловий будинок ОСОБА_9 (а.с. 53).

У вересні 2010 року із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_7 з позовом про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_7, визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнати право спільної часткової власності у порядку спадкування за законом по Ѕ частині спадкового майна.

Судами не враховано, що згідно до ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняття спадщини передбачене шляхом подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви нотаріусу про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК), а спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

ОСОБА_6 не надала докази того, що вона зверталася за отриманням свідоцтва про права на спадщину, але не могла його отримати за підстав, що не залежали від її волі. Суд не наділений повноваженнями виконувати обов'язки нотаріуса з посвідчення права на спадщину, тому рішення у частині визнання права на спадщину за законом за ОСОБА_6 слід скасувати.

ОСОБА_7, подаючи позов про визнання права на спадщину за законом також не вказав, з якої причини вказане право не може бути посвідчене у встановленому законом порядку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У випадку відсутності такої згоди, настають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 1272 ЦК - тобто право на звернення з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, а не про визнання права на спадщину.

Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, а суд апеляційної інстанції їх не виправив, при цьому допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази та надавати їм правову оцінку, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд. При новому розгляді слід звернути увагу на належність посвідчення повноважень представників сторін.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 342, 343, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 29 лютого 2012 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.