Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А.,Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Самопоміч» до ОСОБА_6 про стягнення суми, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до кредитної спілки «Самопоміч», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, примусове відчуження житла на її користь, відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, за касаційною скаргою кредитної спілки «Самопоміч» (далі - КС «Самопоміч») на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року, -

КС «Самопоміч» звернулася до суду з позовом про стягнення суми позики у розмірі 8 010 грн. та процентів за користування позикою у розмірі 358 008 грн. 41 коп.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 09 березня 1999 року між КС «Самопоміч» та її членом ОСОБА_6 укладено договір №2099, на підставі якого остання одержала грошову позику у розмірі 8 010 грн. зі сплатою 10% на місяць строком до 10 квітня 1999 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 09 березня 1999 року між КС «Самопоміч» та ОСОБА_6 укладено договір застави №181932 належної на праві власності відповідачці квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Свої зобов'язання за договором відповідачка належним чином не виконувала, а у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

ОСОБА_6 звернулася з зустрічним позовом до КС «Самопоміч» з позовом про визнання договорів недійсними.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що приватний нотаріус ОСОБА_7 не мала право посвідчувати договір застави, оскільки всі нотаріальні дії з нерухомістю має право вчиняти тільки державний нотаріус. Приватний нотаріус ОСОБА_7 внесла до договору застави умисно занижену вартість предмету застави - належної ОСОБА_8 двокімнатної квартири.

ОСОБА_6 вважає, що кредитною спілкою їй заподіяно моральну шкоду шляхом наклепів та неправдивих звинувачень у правоохоронних органах, яку оцінює у розмірі 20 тис. грн. та майнових збитків, що спричинені сплатою судових витрат.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2011 року позов КС «Самопоміч» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Самопоміч» кредит у розмірі 8 010 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 358 008 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2011 року скасовано. Зменшено стягнення з ОСОБА_6 на користь КС «Самопоміч» заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 358 008 грн. до 34 877 грн. 63 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі КС «Самопоміч», мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_6 заборгувала перед КС «Самопоміч» 8 010 грн. та відсотки за користування коштами відповідно до п. 2 та п. 5 кредитного договору від 09 березня 1999 року.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

Судами встановлено і матеріалами цивільної справи підтверджується, що 09 березня 1999 року між КС «Самопоміч» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №20-99 за умовами якого ОСОБА_6 надано 8 010 грн. позики на побутові потреби зі сплатою 10% за користування кредитом за місяць зі строком повернення - не пізніше 10 квітня 1999 року (а.с. 7, т. 1).

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вказаним договором 09 березня 1999 року між сторонами укладено договір застави, за яким ОСОБА_6 передала у заставу КС «Самопоміч» двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6, т. 1).

29 листопада 1999 року між КС «Самопоміч» та ОСОБА_9 укладено договір уступки права вимоги, згідно до якого КС «Самопоміч» уступила ОСОБА_9 право вимоги визнання права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 09 березня 1999 року, а ОСОБА_9 зобов'язувалася сплатити заборгованість ОСОБА_6 до 01 січня 2000 року у розмірі 6 056 грн. (а.с. 8, т. 1).

ОСОБА_9 внесла до каси КС «Самопоміч» 06 грудня 1999 року 5 720 грн. відповідно до названої угоди про уступку права вимоги (а.с. 145, т.1).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 березня 2000 року визнано право власності ОСОБА_9 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 159, т. 1). Даних про зміну чи скасування вказаного рішення матеріали цивільної справи не містять.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 червня 2000 року задоволено позов ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю і ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виселено із квартири АДРЕСА_1 (а.с. 172, т.1). Даних про зміну чи скасування вказаного рішення матеріали цивільної справи не містять.

Згідно листа відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Харкові від 15 грудня 2005 року за №16784 із заробітної плати ОСОБА_6 на користь стягувача КС «Самопоміч» на підставі виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_6 на користь СК «Самопоміч» 15 033 грн. 89 коп. заборгованості стягнуто 541 грн. 35 коп. Відповідно до листа відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Харкові від 06 липня 2002 року просили зупинити стягнення із заробітної плати ОСОБА_6 у зв'язку зі скасуванням апеляційним судом Харківської області вказаного рішення.

З указаних доказів, що містяться у матеріалах цивільної справи вбачається, що на 29 листопада 1999 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_6 становила 6 056 грн., що зазначалося самою КС «Самопоміч» у договорі про уступку права вимоги. Даних про розірвання вказаного договору чи внесення до нього змін матеріали справи не містять.

ОСОБА_9 сплатила заборгованість ОСОБА_6 06 грудня 1999 року у розмірі 5 720 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером КС «Самопоміч». Доказів про спростування вказаних даних позивачем не надано.

Крім того, на погашення заборгованості, згідно виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова з ОСОБА_6 на користь КС «Самопоміч» стягнуто 541 грн. 35 коп.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, хоча вони частково були зазначені у постанові Президії Харківського обласного суду від 27 жовтня 2000 року.

Також суд не звернув уваги, що у кредитному договорі не було передбачено черговості погашення заборгованості і довідка КС «Самопоміч» про зарахування стягнених з ОСОБА_6 коштів на погашення витрат КС «Самопоміч» та процентів за користування кредитом не була предметом дослідження суду.

Оскільки судом апеляційної інстанції не виконано вимоги, які покладено на суди вказаної інстанції з перегляду судових рішень судів першої інстанції, що передбачено ст. 303 ЦПК України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу кредитної спілки «Самопоміч» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.