Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П., Писаної Т.О.,Мазур Л.М., Умнової О.В.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс», третя особа - відділ Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області, про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» на рішення апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2012 року,-

У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Агрофірма «Агротіс», третя особа - відділ Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області, у якому просив визнати недійсним договір оренди належної йому земельної ділянки площею 3,99 га, що розташована на території Кринчанської сільської ради Олександрівського району Донецької області та призначена для ведення особистого селянського господарства, зобов'язати відповідача повернути її та стягнути судові витрати.

31 січня 2012 року рішенням Олександрівського районного суду Донецької області у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,99 га, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрофірма «Агротіс», який зареєстровано у реєстрі 6 січня 2012 року.

Зобов'язано товариство повернути земельну ділянку позивачу та стягнуто на його користь 141 грн. 15 коп. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач добровільно розпорядився належною йому земельною ділянкою, уклавши договір оренди з відповідачем, тривалий час отримував орендну плату, договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства, а відмова позивача реєструвати договір оренди землі в односторонньому порядку не є підставою для визнання його недійсним чи відмови у реєстрації.

Скасовуючи рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що спір між сторонами виник до реєстрації договору, тобто до його укладення, що вказує на відсутність волевиявлення позивача на вчинення цього правочину, що є підставою для визнання його недійсним та застосування реституції.

Проте, погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно та встановлено судом, що ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності від 12 лютого 2007 року є власником земельної ділянки площею 3,99 га, що розташована на території Кринчанської сільської ради колишнього КСП «Криниця».

10 березня 2008 року позивач уклав з ТОВ «Агрофірма «Агротіс» договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 12 років.

Сторони виконували умови договору, однак, він тривалий час не був зареєстрований.

6 січня 2012 року договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області.

Позивач, вважає, що договір оренди має бути визнаний недійсним, оскільки він не мав волевиявлення на його реєстрацію, тому відповідач незаконно користується земельною ділянкою, звернувся в суд з цим позовом, просив його задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 638, ч. 3 ст. 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

При цьому ч. 1 ст. 20 цього закону передбачено, що державній реєстрації підлягає вже укладений договір.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної

реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків внесення Поземельної книги і записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 9 вересня 2009 року №1021 (1021-2009-п) .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, дав належну оцінку обставинам справи про те, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки із зазначенням та узгодженням його істотних умов, з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, Закону України «Про оренду землі» (161-14) , сторони виконували умови договору, не заперечували проти укладеного договору, відповідач сплачував, а позивач отримував орендну плату, договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області з дотриманням визначеного законом порядку.

З урахуванням тих обставин, що можливість відмови від реєстрації вже укладеного договору не передбачена ні нормами діючого законодавства, ні умовами договору, як і термін його реєстрації з часу укладення, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд не дав належної оцінки обставинам справи про те, що волевиявлення позивача на укладення договору було виражено ним під час його підписання і зміна волевиявлення в майбутньому не може свідчити про її відсутність на час його вчинення.

Не врахував, що державна реєстрація договору є визнанням і підтвердженням факту виникнення прав і обов'язків сторін щодо оренди земельної ділянки, тому зміна волевиявлення позивача після підписання договору до його державної реєстрації не може бути підставою для визнання договору недійсним з цих підстав.

Неправильно застосував ст. ст. 203, 215 ЦК, ст. 20 Закону України «Про оренду землі», ухвалив помилкове рішення про задоволення позову, яке підлягає скасуванню.

За таких обставин, касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення апеляційного суду потрібно скасувати, а рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2012 року скасувати, рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 31 січня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.