Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що з 1994 року працював у публічному акціонерному товаристві «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на різних посадах. У 2002 році він був переведений на шахту № 2 ПАТ «МГЗК». У 2003 році з ним трапився нещасний випадок пов'язаний з виробництвом і згідно висновку МСЕК від 24 червня 2009 року йому було встановлено третю групу інвалідності, втрата професійної працездатності 60 % та рекомендовано працювати на поверхні. 8 жовтня 2010 року висновком МСЕК йому повторно було встановлено третю групу інвалідності, 60 % втрати професійної працездатності до 1 серпня 2012 року та рекомендовано характер праці електрослюсаря на поверхні по ремонту безструмового обладнання. 1 вересня 2011 року згідно наказу № 460/к він був звільнений з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку невідповідністю виконуваній роботі. Так як, звільнення вважає незаконним, просив задовольнити позов.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на шахті № 2 публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді підземного електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання 3 розряду. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 вересня 2011 року по 29 березня 2012 року у розмірі 7 083 грн. 77 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

ОСОБА_4, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 було проведено з дотриманням норм діючого законодавства, тому підстави для поновлення позивача на роботі відсутні.

Скасовуючи рішення суд першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач на порушення вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України не запропонував позивачу іншу роботу відповідно до вимог закону, а саме: не має доказів пропозицій працевлаштування на конкретні вакантні робочі місця, які показані цьому працівнику за станом здоров'я. Запрошення на комісію з працевлаштування та пропозиції ознайомитися з переліком вакантних посад на публічному акціонерному товаристві «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» не може бути оцінено, як пропозиція працевлаштування.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Згідно ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Виходячи з наведеного, при вирішенні питання про дотримання вимог законодавства власником або уповноваженим органом підприємства, установи, організації в цій частині підлягають з'ясуванню обставини, пов'язані з тим чи була у відповідача інша робота (вакантні посади), яку міг виконувати (займати) працівник відносно якого вирішувалось питання про звільнення, чи пропонувалась йому така робота (посади) та чи надавав він згоду на перевід на іншу роботу.

Згідно довідок МСЕК від 24 червня 2009 р. та 8 липня 2010 р. ОСОБА_5 за станом здоров'я рекомендовано виконувати роботу слюсаря на поверхні.

У відповідності до цих довідок МСЕК, ОСОБА_5 адміністрацією підприємства неодноразово запрошувався на комісію з працевлаштування. Запрошення направлялися рекомендованими листами, які були повернуті поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що ОСОБА_5 свідомо не бажав їх отримувати. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Судом встановлено, що 2 серпня 2010 року та 1 серпня 2011 р. ОСОБА_5 було запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад на ПАТ «МГЗК», а саме: поверхневого слюсаря чергового та по ремонту обладнання, поверхневого стволового, механіка дільниці з метою виконання рекомендації МСЕК та переведення на легшу роботу, що відповідає стану його здоров'я, однак ОСОБА_5 відмовився від ознайомлення з переліком вакантних посад, про що були складені акти, які ОСОБА_5 також відмовився підписати, що підтверджується поясненнями свідків у судовому засіданні - ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

З моменту встановлення ОСОБА_3 3 гр. інвалідності та видачі відповідних рекомендацій МСЕК щодо його працевлаштування, ОСОБА_5 жодного разу не звертався на підприємство з проханням перевести його на роботу, яка відповідає його стану здоров'я.

Згідно наказу № 1704 від 9 грудня 2011 р. «Про реструктуризацію шахти № 8/2 в зв'язку з ліквідацією дільниці шахти № 2» вакантні робочі місця на даний момент відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що адміністрація публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» вжила всіх необхідних заходів для працевлаштування ОСОБА_3 згідно рекомендацій МСЕК.

Вважаючи, що запрошення на комісію з працевлаштування та пропозиції ознайомитися з переліком вакантних посад на публічному акціонерному товаристві «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» не можуть бути оцінені, як пропозиція працевлаштування, суд апеляційної інстанції не вказав, чому вчинення відповідачем таких дій не свідчить про виконання ним покладених ст. 40 КЗпП України обов'язків по пропозиції працівнику зайняти вакантні посади та які інші дії мав вчинити останній і чим такі його дії регламентовані.

Враховуючи викладене, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2012 року, яким помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, як це передбачено ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2012 року скасувати, залишити в силі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.