Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.

Суддів: Касьяна О.П., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року, -

У жовтні 2011 року позивач КП «Сакське ЖЕО» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по оплаті послуг за утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 2389,31 грн.

Позов мотивований тим, що позивач надає послуги з утримання будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачу. Надані послуги відповідач оплачує не у повному обсязі, у зв'язку із чим, за період з серпня 2004 року до травня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 2389,31 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим від 27 лютого 2012 року, позов КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» заборгованість з оплати комунальних послуг в розмірі 2 389,31 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд або постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов КП «Сакське ЖЕО» про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Відповідач не виконала свої зобов'язання щодо оплати послуг, наданих позивачем, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, оскільки вона не ставила питання про застосування позовної давності.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду виходив з того, що між сторонами був відсутній договір про надання послуг по утриманню будинку, однак послуги надавались позивачем і сплачувались відповідачем, що свідчить про визнання зобов'язань з приводу фактичного отримання та споживання комунальних послуг.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, та з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Суди попередніх інстанцій на зазначені норми уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що лише власник квартири повинен нести відповідальність за несвоєчасну та належну оплату послуг за утримання будинку і прибудинкової території. Не звернули уваги на те, що у належній відповідачу квартирі зареєстрований та проживає член її сім'ї - син ОСОБА_6

Судами не надано належної оцінки вказаним обставинам та не виконано вимог ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не вирішено питання щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_6

Крім того, судами не перевірено доводи відповідача щодо обсягу та видів житлового-комунальних послуг, які фактично надавались позивачем, не встановлено перелік наданих ним послуг та їх вартість. Не з'ясовано, чи усі послуги надавалися якісно та вчасно, не перевірено надані розрахунки заборгованості за кожний місяць, а також не розраховано, з чого саме складається заборгованість та за які саме послуги (перелік послуг), а також не перевірено обґрунтованість розрахунків їх вартості.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.