Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І., суддів: Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, за касаційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Рибалко Олександра Анатолійовича на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2012 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривого Рогу на користь ОСОБА_4 6 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі представник ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Рибалко О.А. порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (v0004700-95) відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За змістом ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) .

Разом з тим, п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію абзацу 4 ст. 1, підпункту «е»п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей зупинено на 2006 рік.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що на час встановлення позивачеві втрати професійної працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) вже не було передбачено обов'язку Фонду відшкодовувати позивачу моральної шкоди є вірними та таку шкоду, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України повинен відшкодовувати роботодавець або уповноважений ним орган.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Встановивши, що у зв'язку з порушенням роботодавцем законних прав позивача на належні, безпечні і здорові умови праці настали негативні для нього наслідки у вигляді погіршення здоров'я, які, в свою чергу, потягнули за собою стійку втрату професійної працездатності на 15 % та безперечно привели до моральних страждань позивача, суди дійшли до обґрунтованих висновків, що вимоги про стягнення з ВАТ «ПівдГЗК» моральної шкоди підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Рибалко Олександра Анатолійовича відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.