Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" (далі - ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка") про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що з 14 червня 2007 року він працював прохідником 05 розряду Шахтопрохідницького управління №3 ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка". 18 вересня 2010 року його звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. При звільненні товариство не виплатило йому заробітну плату за вересень 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3060 грн. 88 коп.

У зв'язку із цим позивач на підставі ст. ст. 47, 116, 117, 232, 233 КЗпП України просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" на його користь заборгованість по заробітній платі разом із компенсацією невикористаної відпустки у сумі 1352 грн. 88 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року у сумі 33316 грн. 65 коп. та 768 грн. понесених ним витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 13 травня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" на користь ОСОБА_4 1352 грн. 88 коп. заборгованості по заробітній платі за вересень 2010 року разом із компенсацією невикористаної відпустки; 33316 грн. 65 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат змінено: стягнуто з ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" на користь ОСОБА_4 14807 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 357 грн. 96 коп. витрат на правову допомогу; стягнуто з ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" в дохід держави судовий збір у сумі 161 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 55 грн. 93 коп. та стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 64 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а в решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 працював у ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" і 18 вересня 2010 року був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивачу у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не була виплачена заробітна плата за вересень 2010 року та компенсація за невикористану відпустку, а тому, відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України на його користь підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за вересень 2010 року разом із компенсацією невикористаної відпустки у сумі 1352 грн. 88 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року у сумі 33316 грн. 65 коп., а також понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 768 грн.

Змінюючи рішення суду в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу і судового збору, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 13 грудня 2010 року, якою прийнято до розгляду заяву управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства. Отже, з 13 грудня 2010 року санкція у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника до відповідача застосовуватися не може. Стягненню на користь позивача підлягає вказаний заробіток з 20 вересня 2010 року (перший робочий день після звільнення) по 10 грудня 2010 року (останній робочий день перед веденням мораторію), тобто за 60 робочих днів, що з врахуванням його середньоденного заробітку у розмірі 246 грн. 79 коп. становить 14807 грн. 40 коп. Крім того, враховуючи, що до задоволення підлягає 44,44% заявлених позовних вимог, то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме такий відсоток понесених витрат на правову допомогу та судового збору від задоволеної частини позовних вимог.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною шостою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За структурою КЗпП України (322-08) ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу (322-08) .

Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка пов'язана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведеного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються.

Суд апеляційної інстанції вказані вимоги закону залишив поза увагою і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 через відсутність вини відповідача у зв'язку з розпочатою процедурою банкрутства товариства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заробітна плата за вересень 2010 року разом із компенсацією невикористаної відпустки у сумі 1352 грн. 88 коп. та середній заробіток за період з 19 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року у сумі 33316 грн. 65 коп.; вірно визначив суми понесених судових витрат. Рішення суду відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року скасувати, а заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 травня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.