Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградського регіонального відділення «Кіровоградське РУ «АТ «Родовід Банк» (далі по тексту - Кіровоградське РВ «Кіровоградське РУ «АТ «Родовід Банк») про повернення депозитного вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 березня 2012 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи і остаточно просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду і упущену вигоду в сумі 228320 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 230000 грн. 00 коп. та 7680 грн. 00 коп. компенсації за відрив від звичайних занять, за договором № ДРГ.539.ДВ.+12-2162/01-2010 про строковий банківський вклад «Довіра+» від 11 січня 2010 року.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 8 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Кіровоградського РВ «Кіровоградське РУ «АТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором № ДРГ.539.ДВ.+12-2162/01-2010 про строковий банківський вклад «Довіра+» від 11 січня 2010 року в сумі 16000 грн. 00 коп..

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні позову в частині стягнення з Кіровоградського РВ «Кіровоградське РУ «АТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_4 майнової шкоди в сумі 212320 грн. 00 коп., моральної шкоди в сумі 230000 грн. 00 коп. та компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 7680 грн. 00 коп. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 8 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення на підставі законного і об'єктивного врахування всіх вимог і клопотань письмової заяви до суду ОСОБА_4.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення ПАТ «Родовід Банк» та пояснення Національного банку України на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

В запереченнях ПАТ «Родовід Банк» просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 і залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У поясненнях Національний банк України зазначає, що не є процесуальним правонаступником АТ «Родовід Банк» за зобов'язаннями, що виникли на підставі договорів банківського вкладу (рахунку), у тому числі, за договором, укладеним із ОСОБА_4, а тому просить вирішити справу відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення заборгованості за договором № ДРГ.539.ДВ.+12-2162/01-2010 про строковий банківський вклад «Довіра+» від 11 січня 2010 року, керувався положеннями ст. ст. 22, 23, 231, 527, 639, 651, 1060, 1167 ЦК України, врахувавши заперечення ОСОБА_4 про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ВАТ «Державний Ощадний банк України» (а.с. 117), дійшов висновку про встановлення факту порушення ПАТ «Родовід Банк» прав позивача на повернення коштів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення з Кіровоградського РВ «Кіровоградське РУ «АТ «Родовід Банк» майнової шкоди в сумі 212320 грн. 00 коп., моральної шкоди в сумі 230000 грн. 00 коп. та компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 7680 грн. 00 коп., суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, керувався положеннями ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 30 березня 2011 року № 323 (323-2011-п) «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України, щодо відчуження публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» зобов'язань перед фізичними особами за вкладами та активів відкритому акціонерному товариству «Державний Ощадний банк України»» та дійшов обґрунтованого висновку про те, що 20 квітня 2011 року зобов'язання банку перед ОСОБА_4 були передані ВАТ «Державний Ощадний банк України», у зв'язку з чим відбулась заміна боржника у зобов'язанні і відповідати за невиконання договору поточного рахунку, укладеного між сторонами у справі, повинен ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно зазначив про вирішення справи судом першої інстанції з неналежним боржником; проте, питання про залучення ВАТ «Державний Ощадний банк України» у якості співвідповідача судом першої інстанції розглядалося, проти чого позивач заперечив (а.с. 117), та що не позбавляє його права звернутися з позовом до належного відповідача.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції з їх оцінкою.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно ч.2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.