Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., Суддів: Касьяна О.П.,Маляренка А.В.,Мазур Л.М.,Писаної Т.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, у якому просила зобов'язати відповідачів знести за власний рахунок самочинну прибудову до належної їм частини будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилалась на ті обставини, що внаслідок зведення відповідачами самочинної прибудови вона позбавлена можливості обслуговувати частину стіни належної їй частини будинку, внаслідок прибудови до її частини будинку затікає волога, крім того, зменшена площа двору загального користування, що порушує її права, просила задовольнити позов.

11 січня 2012 року рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова позов ОСОБА_6 задоволено.

Зобов'язано відповідачок усунути перешкоди у користуванні позивачкою належними їй на праві власності 3/5 частин домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинної прибудови (тамбуру) до належних відповідачам 2/5 частин цього домоволодіння.

Вирішено питання про судові витрати.

15 березня 2012 року рішенням апеляційного суду Чернігівської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснена відповідачами самочинна прибудова тамбуру до належної їм частини будинку створює позивачці перешкоди у вільному користуванні належною їй частиною домоволодіння, що порушує її права, як власника майна, та є підставою для знесення прибудови.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що вимога позивачки про знесення самочинного будівництва як спосіб захисту цивільного права або інтересу власника є передчасною, крім того, вона не довела існування внаслідок будівництва істотних порушень відповідачами будівельних норм і правил, що могло вплинути або вплинуло на міцність і безпечність належної позивачці веранди та частини будинку.

Проте, погодитися з такими рішеннями не можна з огляду на наступне.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з законом, ухвалив рішення на основі повно та всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою як апеляційного суду, так і суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 є власником 3/5 частин домоволодіння АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 305 кв. м.

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є власниками 2/5 частин вказаного домоволодіння.

21 червня 2011 року у листі першого заступника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області вказано, що в ході перевірки встановлено, що за зазначеною адресою самовільно збудована прибудова до будинку.

У зв'язку з чим на гр. ОСОБА_8 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 97 КУпАП та притягнуто до відповідальності.

Позивачка, вважаючи, що відповідачі своїми діями порушують її право володіти та користуватися належним їй нерухомим майном, здійснюючи будівництво без належного дозволу та затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, звернулась до суду з цим позовом.

3 серпня 2011 року висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що власниками кв. № 2, що складає 2/5 частин будинку проведено будівництво прибудови тамбуру на місці бувшого ганку до своєї частини будинку.

У зв'язку з чим позивачці чиняться перешкоди в обслуговуванні належної їй частини будинку, виникає явище затікання в місцях стикування стіни веранди квартири позивачки та самовільної прибудови, волога від атмосферних опадів з даху самовільної прибудови попадає на стіну її веранди.

Вказано, що для ліквідації явищ затікання потрібна зміна конструкції даху за наявності проектного рішення.

Крім того, зазначено, що у зв'язку із самовільною прибудовою тамбуру площу двору загального користування зменшено на 1,1 кв. м.

Відповідно до положень статей 15, 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки обставинам справи про те, що позивачка звернулась з позовом на підставі ч. 4 ст. 376 ЦК України та ст. 391 ЦК України, при цьому посилаючись на здійснення відповідачами будівництва без належного дозволу та затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, не роз'яснив позивачці можливості уточнення заявлених у справі позовних вимог.

Зобов'язавши відповідачів знести прибудову суд першої інстанції, не встановив, хто із співвласників будинку є власником чи користувачем земельної ділянки, зокрема, на якій розміщена спірна прибудова, чи перебуває вона у їх спільному користуванні, а відтак не з'ясував, чи порушує це права позивачки і яким чином, ухвалив передчасне рішення про задоволення позову.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, а пославшись на те, що позивачкою не доведено, що зведення відповідачами прибудови порушує її права, а будівництвом порушено будівельні норми і правила, не додержано архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, тому вимога про знесення самочинного будівництва є передчасною, у задоволенні позову відмовив.

Таким чином, судами обох інстанцій неповно з'ясовані обставини справи і не надано їм оцінки, що не відповідає вимогам процесуального права.

Ураховуючи, що невиконання судами норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої та апеляційної інстанцій потрібно скасувати, а справу, передати на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.