Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Сімоненко В.М.,

Суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхової виплати, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2012 року

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача на його користь страхову виплату в розмірі 25 500 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19 травня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір обов'язкового страхування водіїв від нещасного випадку на транспорті № 0298132.

24 березня 2009 року ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння керуючи автомобілем «ВАЗ-21101» НОМЕР_4 не впорався з керуванням та допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі його автомобілем «ВАЗ-210934-20» НОМЕР_5, біля якого в цей час знаходився він, витираючи від бруду вітрове скло автомобіля з метою забезпечення умов безпеки подальшого його руху, внаслідок чого він отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, якими стягнуто з ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 страхову виплату в сумі 25500 грн.

У касаційній скарзі ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволеню.

Судами встановлено, що 19 травня 2008 року між сторонами укладено договір особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті строком до 18 травня 2009 року на суму 51 200 гривень.

24 березня 2009 року о 23 годині у м. Гайсин водій ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем НОМЕР_3 порушив п. 12.3 правил дорожнього руху (1306-2001-п) та здійснив наїзд на автомобіль належний позивачу, спричинив позивачу тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Ухвалюючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що пошкодження здоров'я позивача є страховим випадком, а тому страхова сума підлягає відшкодуванню відповідно до умов страхового договору.

Разом з цим, відповідно до Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвержене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 959 (959-96-п) , застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Під обслуговуванням поїздки слід у даному випадку розуміти наявність укладеного у будь-який формі конкретного договору перевезення та фактичного здійснення перевезення конкретного пасажира або пасажирів.

Знаходження транспортного засобу на узбіччі у очікуванні пасажирів не може вважатись обслуговуванням поїздки.

Судами встановлено, що на час ушкодження здоров'я позивач будь яку поїздку не обслуговував, а здійснював приведення у чистий стан свого автомобіля, який знаходився на узбіччі дороги.

При таких обставинах висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для сплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку не відповідають нормам матеріального права, яке регулює зазначені правовідносини.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції також виходив з того, що позивач належним чином, як передбачено умовами страхового договору та постановою КМУ України № 1112 від 25 серпня 2004 року (1112-2004-п) «Про затвердження порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» ушкодження здоров'я на виробництві не оформив та зазначених у договорі документів на підтвердження такого ушкодження не надав.

Суд виходив з того, що за умовами договору особистого страхування виплата страхової суми здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого або членів його сім'ї про її виплату, акта про нещасний випадок, листка непрацездатності або довідки спеціалізованої установи про встановлення інвалідності, а також страхового поліса.

Відповідно до п. 19 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (1112-2004-п) роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів,підготовлених комісією за підсумками її роботи (далі - матеріали розслідування).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконані умови договору та вимоги законодавства щодо оформлення страхового випадку, що є підставою для відмови у позові.

Такі висновки суду є правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та умовам наданого сторонами договору.

При цьому слід враховувати, що зазначені доводі суду першої інстанції є зайвими, оскільки нещасний випадок не є страховим, а тому умови договору застосовуватись на можуть.

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2012 року скасувати, залишити в силі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.