6-13567св12 Про визнання договору щодо надання послуг з утримання будинку недійсним - 05.08.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мега-Центр», ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою приватного підприємства «Мега-Центр» на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року,

Приватне підприємство «Мега Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та послуги з обслуговування будинку.

ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом до ПП «Мега Центр» про визнання договору № 229 від 17 вересня 2009 року про надання послуг з утримання будинку недійсним, оскільки вважає, що відповідач не мав на дату підписання договору і не має на час розгляду справи необхідного об'єму прав та обов'язків щодо укладення та виконання зазначеного договору, також не мав повноважень з управління нерухомим майном, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та не є балансоутримувачем будинку. Вважає, що відповідач ввів її в оману заперечуючи відсутність ліцензії на постачання електроенергії.

Ухвалою суду від 18 листопада 2011 року позов ПП «Мега Центр» залишено без розгляду.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір № 229 від 17 вересня 2009 року про надання послуг на утримання і обслуговування торгівельного центру, укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємства «Мега-Центр».

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання послуг на утримання і обслуговування торгівельного центру № 229 від 17 вересня 2009 року відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП «Мега-Центр» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачка є власником вбудованого приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 28, 5 кв. м у будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності.

Позивачка набула право власності на підставі договору про пайову участь у фінансуванні будівництва від 13 липня 2007 року, укладеному між позивачкою та ОСОБА_6 Умови зазначеного договору сторонами виконано.

1 квітня 2009 року та 22 квітня 2009 року між ОСОБА_6 та ПП «Мега Центр» було укладено договори довірчого управління торговельно-розважальним центром.

17 вересня 2009 року між ПП «Мега Центр» та ОСОБА_3 було укладено договір на надання послуг по утриманню та обслуговуванню відокремленим приміщенням торговельно- розважального центру.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним зазначеного договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що договір укладено з порушенням ст. 13 Закону України «Про електроенергетику», ст. 227 ЦК України та за наслідками омани з боку відповідача.

Крім того, суд прийшов до висновку, що договір довірчого управління між ПП «Мега Центр» та ОСОБА_6 є нікчемним, у зв'язку з порушенням нотаріальної форми договору, а ПП « Мега Центр» не надало доказів, що воно є власником майна, яке передано йому в управління та що його право зареєстроване відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (1952-15) .

Однак з такими висновками погодитись повною мірою не можна.

Згідно до положень ст.227ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із законом України «Про електропостачання» (575/97-ВР) постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 (1357-99-п) енергопостачальник - учасник оптового ринку електричної енергії України, що купує електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам.

Ст. 13 зазначеної постанови також визначає, що ліцензуванню підлягає діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні.

Отже, за змістом зазначених норм права, ліцензуванню підлягає господарська діяльність пов'язана з постачанням з метою продажу електроенергії споживачеві на оптовому ринку енергопостачання на підставі договору.

Разом з тим, законом України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15) передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд(далі управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову з підстав відсутності у відповідача ліцензії на енергопостачання, суди у порушення положень ст. 214 ЦПК України фактичні обставини справи та фактичні правовідносини сторін не встановили та не визначились, з яких підстав ПП «Мега Центр» отримувало оплату за електроенергію, ким було укладено договір з енергопостачальною організацією, хто з учасників правовідносин з енергопостачання був поставщиком електроенергії, хто споживачем, якщо сторонами здійснювалась оптова поставка електроенергії за договором, то чи отримував енергопостачальник плату за таку поставку, чи оплата за електроенергію проводилась за встановленими тарифами, які перераховувались відповідній енергопостачальній організації; чи передавалось відповідачу будинок на баланс тощо.

Крім того, при розгляді справ про визнання недійсними договорів з підстав омани судам слід встановлювати які дії винної особи свідчать про оману, в чому є умисел, щодо введення в оману іншої сторони договору.

При цьому слід звернути уваги судів, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суди розглядають справи за зверненнями у межах заявлених вимог.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3, позов про визнання недійсним договору про довірче управління не заявлявся. Також не заявлялось позову про визнання недійсним договору на утримання належних позивачці приміщень від 17 вересня 2009 року з підстав недійсності договору про довірче утримання будинку.

Оскільки судами в порушення ст. 214 ЦПК України фактичні обставини справи встановлено не в повному обсязі, відповідно до положень ст. 388 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.