Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Управління міського майна Маріупольської міської ради Донецької області, ОСОБА_6 про визнання недійсним наказу про приватизацію квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та договору дарування, визнання права користування житловим приміщенням, витребування квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2012 року, -

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним наказу про приватизацію квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та договору дарування, визнання права користування житловим приміщенням, витребування квартири.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі ордеру № 4734 від 05 вересня 1973 року йому та його батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. У ІНФОРМАЦІЯ_1 народився і почав проживати у зазначеній квартирі брат позивача ОСОБА_9

У ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. У серпні 2008 року ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_7 провести обмін зазначеної квартири на будинок по АДРЕСА_3 для ОСОБА_7 та ОСОБА_9, та на квартиру для позивача. У жовтні 2008 року позивач переселився у квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_7 і ОСОБА_9 почали проживати у будинку по АДРЕСА_3.

АДРЕСА_4 мати та брат позивача загинули під час пожежі у будинку. Після цього ОСОБА_5 відмовився оформляти обмін житла. При цьому, позивачу стало відомо, що він знятий з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1, квартира приватизована на ім'я матері, продана ОСОБА_5, яку останній подарував ОСОБА_6

Позивач вважав, що діями ОСОБА_5 порушені його житлові права.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Управління міського майна Маріупольської міської ради Донецької області № 43518/н від 03 вересня 2008 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням міського майна на ім'я ОСОБА_7 03 вересня 2008 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10, реєстр № 5246. Визнано за ОСОБА_4 право користування квартирою АДРЕСА_1. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_6, заборонивши передавати квартиру у залог та здійснювати будь-які дії спрямовані на відчуження вказаної квартири.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 грудня 2011 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, виходив з того, що позивач був позбавлений можливості приймати участь у приватизації спірної квартири, він не мав бажання зніматися з реєстрації у квартирі та наміру звільняти її, при укладенні договору купівлі-продажу квартири його матір - ОСОБА_7, була введена в оману ОСОБА_5 та помилялася щодо обставин, які дійсно мають місце.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволення позову, виходив з того, що ОСОБА_4 не був власником квартири АДРЕСА_1, а тому підстав для визнання договору дарування недійсним немає. Доказів того, що ОСОБА_6 є недобросовісним набувачем судам надано не було, посилання позивача, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 фактично укладено договір купівлі-продажу спірної квартири не можуть бути взяті до уваги, оскільки не встановлено передбачених законом підстав, які б свідчили про порушення прав позивача.

01 серпня 2008 року ОСОБА_4 знятий з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 на підставі його особистої заяви від 01 серпня 2008 року, про що не заперечував сам ОСОБА_4 у судовому засіданні. (а.с. 117-118).

03 вересня 2008 року ОСОБА_7 звернулася до Управління міського майна міської ради Донецької області з заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с. 14). Згідно наказу № 43518/н від 03 вересня 2008 року та свідоцтва про право власності на житло, власницею квартири АДРЕСА_1 визнана ОСОБА_7 (а.с. 13).

За договором купівлі-продажу від 15 вересня 2008 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1. З п. 3 договору вбачається, що продаж вчинено за домовленістю сторін за 5 985 грн., що ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_7 до підписання договору готівкою, повністю (а.с. 18).

Згідно договору дарування ВКТ № 854688 від 09 жовтня 2008 року ОСОБА_5 подарував квартиру ОСОБА_6 (а.с. 19).

Згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного фонду одержують громадяни України, які проживають у цих квартирах. До членів родини наймача належать тільки громадяни, що постійно проживають у квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав у задоволенні позову, оскільки позивач знятий з реєстрації на підставі його заяви про зняття з реєстрації, і позивач сам прийняв рішення про виселення з квартири та зняття з реєстрації, тому втратив з моменту зняття з реєстрації та виселення право на приватизацію вказаної квартири. ОСОБА_7 приватизувала квартиру добровільно,. Належних доказів про наявність підстав для визнання визнання договорів недійсними судам надано не було.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.