Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року

у справі № 813/1836/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" (далі - позивач, ТОВ "Укртехгаз ЛХЗ") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0001531406 від 23.05.2016 р. та № 0001521406 від 23.05.2016 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Укртехгаз ЛХЗ", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ГУ ДФС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Укртехгаз ЛХЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт № 70/13-01-14-06/35721095 від 06.05.2016.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1, 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 669 348,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість суму 849 373,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2016 р: № 0001531406, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 1061716,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 212343,00 грн.); № 0001521406 за платежем: податок на прибуток на суму 794613,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 125265,00 грн.)

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Укртехгаз ЛХЗ" та ТОВ "Астер Транс", ТОВ "Комерц Альянс", ТОВ "Гермес-систем", ТОВ "Омега Трейдінг Груп", ТОВ "Ніка Ейр", ТОВ "Пандора 2013", ПП "Ексида", ПП "ВКФ "Авента", ТОВ "Сігма Центр Груп", ТОВ "Біз-Торг", ПП "Торгівельна компанія "Амада", ТОВ "ЗС Транс", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Віва Торг", ТОВ "Біттер Плюс" укладено договори № 2157 від 02.06.2015 р., № 32 від 01.08.2014 р., № 33 від 26.08.2014 р., № 8/05 від 08.05.2015 р., № 30 від 01.08.2014 р., № 31 від 26.08.2014 р., № 255 від 01.09.2014 р., № 22 від 22.09.2014 р., № 201508211 від 10.08.2015 р., від 26.07.2014 р., 28.07.2014 р., № 021/04 від 02.04.2014 р., № 02/04 від 02.04.2014 р., № 11 від 19.07.2014 р., № 2138 від 11.05.2015 р., № 12/05 від 12.05.2015 р., № 25/07/14 від 25.07.2014 р., № 15 від 15.09.2014 р., № 16 від 15.09.2014 р., № 245 від 01.08.2015 р., № 1234 від 01.09.2015 р., № 15/04 від 15.04.2015 р. щодо здійснення господарських операцій.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами надання послуг, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Матеріали справи не містять посилань та відповідних, передбачених діючим законодавством, доказів щодо порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .