6-11583св12 Про зміну розміру аліментів на утримання дітей - 11.07.2012 Прийняття

Суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренко А.В., Матвєєвої О.А.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зміну розміру аліментів на утримання дітей,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачів на утримання дітей, визначивши їх у твердій грошовій сумі - по 300 грн. кожному щомісячно. Вказував, що від шлюбу з відповідачами він має дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3. За рішеннями суду з нього стягуються аліменти: на користь ОСОБА_5 на дитину ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку; на користь ОСОБА_6 на дитину ОСОБА_9 у розмірі 20% від усіх видів заробітку; на користь ОСОБА_7 на дитину ОСОБА_10 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку. В теперішній час він є приватним підприємцем, займається роздрібною торгівлею, і має нерегулярний, мінливий дохід. При стягненні з нього аліментів на утримання усіх дітей, з його щомісячного доходу вираховується більш ніж 3/4 частини.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково, змінено розмір аліментів на кожну дитину та визначено їх у твердій грошовій сумі в розмірі по 360 грн. щомісячно.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2012 року скасувати в частині розміру аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_9 твердої грошової суми та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову в частині зміни розміру аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_9 твердої грошової суми, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Змінюючи розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дітей від різних матерів аліменти у твердій грошовій сумі, місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що позивач має нерегулярний та мінливий дохід.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 цього ж Кодексу якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав про те, що позивач має регулярний щомісячний дохід, який не змінився від дня постановлення рішення про стягнення з нього аліментів і на підтвердження цих обставин просив витребувати докази про прибутки та матеріальний стан позивача ( а.с.53-54, 50-60).

Ухвалою місцевого суду від 30 листопада 2011 року зазначене клопотання задоволено частково і витребувано лише відомості про доходи позивача за період з 1 січня 2010 року по 1 грудня 2011 року (а.с.63).

Оскаржуючи рішення місцевого суду відповідач посилався на те, що місцевим судом дано неправильну правову оцінку довідці про доходи позивача. Зазначав, що довідку про подання позивачем щоквартальних звітів про отримані доходи як суб'єктом підприємницької діяльності безпідставно розцінено як доказ нерегулярності його доходів. Крім того вказала, що місцевим судом не враховано інші обставини, що свідчать про матеріальний стан позивача, і зокрема про його майно та використання найманих працівників та щомісячну виплату їм заробітної плати із своїх доходів та не оцінив ці докази в сукупності.

Апеляційний суд не врахував роз'яснення, викладені в пп. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) та всупереч вимогам ст. 303 ЦПК України залишив поза оцінкою доводи відповідача про неправильну правову оцінку доказів щодо розміру доходів позивача та їх постійного характеру.

Більше того, пославшись на довідку Тростянецької МДПІ про виручку від реалізації позивачем товарів і робіт за три квартали 2011 року як доказ нерегулярності його доходу і залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд не звернув увагу, що місцевим судом зазначений доказ відхилено з посиланням на те, що вона не має інформації про заробітну плату чи дохід позивача. Не звернув уваги суд апеляційної інстанції і увагу на те, що рішення місцевого суду взагалі не містить інформації про отримані позивачем доходи та їх періодичність.

Оскільки апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права при розгляді справи, то ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною, вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.