6-27311св12 Про визнання договору поруки припиненим - 11.07.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») і приватним підприємством «Будівельна компанія «Левша» (далі - ПП «БК «Левша») укладено кредитний договір № 90 у розмірі 2 380 тис. грн. зі строком погашення згідно з графіком, зазначеним у п. А.3 договору, та зі сплатою 15,6 % річних за користування кредитом 25 числа кожного місяця; у разі порушення будь-якого зобов'язання за кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк» 24 липня 2007 року було укладено договір поруки № 90/1. Зазначав, що додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та від 31 грудня 2008 року внесено зміни до кредитного договору й договору поруки, якими змінено графік погашення кредиту, збільшено суму кредиту та процентну ставку, з повними текстами яких він не був ознайомлений. Про додаткову угоду до кредитного договору від 2 серпня 2007 року, укладену між ПАТ КБ «Приватбанк» і ПП «БК «Левша», якою змінено графік погашення кредиту, він не був повідомлений. Оскільки у зв'язку з новими графіками погашення кредиту розмір загальної суми процентів, яку необхідно сплатити, істотно збільшується, то збільшився обсяг відповідальності поручителя, проте він своєї згоди відповідати за зобов'язаннями позичальника за зміненим графіком погашення кредиту та за новими умовами договору не давав.

Ураховуючи викладене, позивач просив на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України визнати припиненим указаний договір поруки зі змінами, внесеними додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та від 31 грудня 2008 року.

рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року, позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: визнано припиненим договір поруки від 24 липня 2007 року № 90/1 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та від 31 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «Приватбанк»; у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_5 відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

рішенням Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Постановою Верховного Суду України від 21 травня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року задоволено, вказане судове рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року в частині задоволення позову до ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП « БК «Россель» було укладено кредитний договір № 90, за умовами якого банк надав ПП « БК «Россель» кредит у розмірі 2 380 тис. грн., а останнє зобов'язалось своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

24 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки № 90/1, відповідно до умов якого позивач поручився перед кредитором за виконання ПП « БК «Россель» зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

2 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП « БК «Россель» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 90 від 24 липня 2007 року, якою змінено графік погашення кредиту, визначений п. А.3 кредитного договору.

30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП «БК «Левша» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 90 від 24 липня 2007 року, згідно з якою ліміт кредитного договору було збільшено до 3 740 тис. грн., за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 17,6 % річних, а при порушені позичальником будь-якого обов'язку по сплаті кредиту, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 40 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. 30 серпня 2007 року, між позивачем та банком була укладена додаткова угода до договору поруки, відповідно до якої п. 1.1. договору поруки був викладений в наступній редакції: «1.1. Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ПП «БК «Левша» (далі - Боржник) ним своїх обов'язків за договором від 24 липня 2007 року № 90 (далі - Кредитний договір), згідно якому Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 3 740 000 (три мільйони сімсот сорок тисяч) гривень, а Боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк згідно п. А.3. кредитного договору від 24.07.2007р. № 90, сплачувати за його користування 17,6 % річних в дату сплати процентів, якою є 25 число кожного місяця починаючи с дати підписання кредитного договору, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 40 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі».

31 грудня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП «БК «Левша» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 90 від 24 липня 2007 року, якою змінено умови кредитування, зокрема, підвищено проценти за користування кредитом до 24,10 % річних, а у випадку порушення позичальником будь-якого обов'язку по сплаті кредиту - 53 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Також 31 грудня 2008 року між позивачем та банком була укладена додаткова угода до договору поруки, відповідно до якої п. 1.1. договору поруки був викладений в наступній редакції: «1.1. Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ПП «БК «Левша» (далі - Боржник) ним своїх обов'язків за договором від 24.07.2007 року № 90 (далі - Кредитний договір), згідно якому Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 3 740 000 (три мільйони сімсот сорок тисяч) гривень, а Боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк згідно п. А.3. кредитного договору від 24.07.2007р. № 90, сплачувати за його користування 24,1 % річних в дату сплати процентів, якою є 25 число кожного місяця починаючи з дати підписання кредитного договору, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 53 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок зміни графіка погашення кредиту та внесення змін до кредитного договору, щодо яких між банком і ОСОБА_3 додаткові угоди не укладалися, відбулося збільшення обсягу відповідальності останнього, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення договору поруки.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставами для припинення поруки можуть бути лише ті факти, які виникли після вчинення правочину. Закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою.

З матеріалів справи вбачається, що укладена 31 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» додаткова угода до договору поруки № 90/1 від 24 липня 2007 року - останній документ, підписаний сторонами договору поруки.

Підписанням вказаної додаткової угоди сторони погодили зміни, до кредитного договору № 90 від 24 липня 2007 року, внесені додатковою угодою від 31 грудня 2008 року, укладеною ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП «БК «Левша».

Таким чином, підписуючи додаткову угоду від 31 грудня 2008 року до договору поруки № 90/1 від 24 липня 2007 року, ОСОБА_3 був ознайомлений із збільшеним обсягом власної відповідальності, а також із зміненими умовами кредитного договору, у тому числі й з новим графіком погашення кредиту, визначеного п. А.3 кредитного договору.

Після підписання додаткової угоди від 31 грудня 2008 року до договору поруки основне зобов'язання за кредитним договором не змінювалось, а тому підстави для припинення поруки відсутні.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно та правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3