Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року

у справі № 803/2191/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" (далі - позивач, ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика") звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області від 05 серпня 2015 року № 0004132203.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Новатос Трейд", ТОВ "Хімпол", ПАТ "Макрохім", ТОВ "Трансбуд-Груп" за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг) придбаних у зазначених суб'єктів господарської діяльності, за результатами якої складено акт № 3053/22-03/38272943 від 21.07.2015 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень: п.185.1 ст.185, пп.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на 1819083,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004132203 від 05.08.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2597931,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1731954,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 865977,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2015 р. між ТОВ "Наватос Трейд" (продавець) та ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" (покупець) укладено договір № 03/КП купівлі-продажу товару (крохмаль, клей, барвники та інші хімічні препарати, що використовуються у виробництві картонно-паперової продукції) та між ТОВ "Наватос Трейд" (продавець) та № 04/КП купівлі-продажу товару (крохмаль, клей, барвники та інші хімічні препарати, що використовуються у виробництві картонно-паперової продукції).

05.01.2015 р. між ТОВ "Трансбуд-Груп" (продавець) та ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/КП товару - сировину КОП (картонна основа палітурного картону). Також 05.01.2015 р. між ТОВ "Трансбуд-Груп" (продавець) та ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 02/КП.

Відповідно до умов вказаних договорів товар повинен передаватися покупцю частково (товарними партіями) на умовах FCA - м.Луцьк, вул.Карбишева, 3. Моментом передачі товару є дата, зазначена у видатковій накладній на партію товару. При передачі кожної товарної партії продавець зобов'язався надати покупцю видаткову накладну та у встановлені законодавством терміни податкову накладну (розділ ІІІ до даного договору).

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актом приймання-передачі майна в суборенду (піднайм), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області відхилити.

2.Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .