Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання дій неправомірними та стягнення відсотків за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 8 липня2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання дій неправомірними та стягнення відсотків за договором банківського вкладу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 грудня 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 617 зі сплатою 22,5 % на рік, на строк до 15 грудня 2010 року.

Зазначала, що банком було зменшено розмір процентної ставки в односторонньому порядку до 0,5 % на рік, тому вважала дії відповідача такими, що суперечать нормам чинного законодавства та умовам договору.

Посилаючись на наведене, просила визнати незаконним зменшення розміру процентної ставки банком та стягнути з публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "ВТБ Банк" на її користь відсотки за договором банківського вкладу відповідно до 22,5 % на рік, починаючи з 16 грудня 2010 року.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 8 липня2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись

на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "ВТБ Банк" та

ОСОБА_4 укладено договір банківського вкладу № 617 "Пенсійний" із розміщенням депозитних коштів строком на 370 днів.

Відповідно до цього договору, позивач передала банку 20 тис. грн, а банк зобов'язався виплачувати позивачу відсотки у розмірі 22,5 % на рік.

23 грудня 2010 року та 19 грудня 2011 року позивачем було збільшено розмір банківського вкладу шляхом додаткового внесення грошових коштів у розмірі 20 тис. грн.

Станом на 19 грудня 2011 року розмір банківського вкладу позивача становив 40 тис. грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 4 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3.1 договору № 617 передбачено, якщо вкладник в день закінчення дії договору не звернувся до банку з вимогою про повернення суми вкладу та нарахованих процентів, строк дії договору пролонгується наступного робочого банківського дня на той самий строк (в днях), який обумовлено п. 1.1. договору. Кількість пролонгацій по цьому Договору необмежена. Якщо на момент пролонгації Договору, договори про приймання такого виду вкладу та на такий строк в Банку не укладаються. Договір пролонгується на умовах вкладу на вимогу.

Пунктом 3.3.3. договору № 617 визначено, що нарахування процентів на загальну суму вкладу відбувається за процентною ставкою, яка діє на момент пролонгації для вкладів даного виду, відповідно до тарифів банку.

Крім того, умовами вказаного Договору визначені п. 3.3.5 про зміни, які відбулися за договором під час пролонгації (сума вкладу/процентна ставка/строк повернення вкладу), відповідно якого банк повідомляє вкладника шляхом надання виписки/"звіту" по рахунках вкладника на його вимогу. Також, банк інформує вкладника про зміну процентних ставок та про наявність діючих видів вкладів шляхом розміщення відповідної інформації в операційних залах відділень/філій, а також через Інтернет - сайт банку.

Тому, доводи ОСОБА_4 про її неповідомлення щодо зміни процентної ставки спростовуються вказаними умовами та правилами на які надала свою згоду остання та її бажанням продовжити дію договору банківського вкладу, розмір якого неодноразово збільшувався після спливу строку дії цього договору.

Виходячи з наведеного, положень ст.ст. 530, 598, 1061 ЦК України після закінчення строку дії договору (15 грудня 2010 року) у відповідача припинився обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу процентів по строковому вкладу незалежно від виконання банком зобов`язання в частині повернення самого вкладу.

Відповідно до вказаного судова колегія дійшла висновку, що судами вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 8 липня2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.