Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Головуючого: Макарчука М.А.,

Суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Президент Готель» про скасування наказу та поновлення на посаді,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним п. 1 наказу закритого акціонерного товариства «Президент-Готель» № 11 від 30 травня 2011 року «Про особовий склад» та просив поновити його на посаді керівника договірно-правової служби ЗАТ «Президент-Готель». Посилався на те, що будь-яких змін в організації виробництва та праці чи будь-якого скорочення штатів в ЗАТ «Президент- Готель» не відбувалося, а його переведення з посади керівника договірно-правової служби на новостворену посаду провідного юрисконсульта, в порушення ст. 32 КЗпП України, відбулося без його згоди.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач позовні вимоги уточнив, просив скасувати п.1 наказу №11 від 30.05.2011р. про переведення його на іншу посаду, оскільки він своєї згоди не давав. Просив поновити на роботі на посаді керівника договірно-правової служби, зобовязати відповідача видати наказ про поновлення його на вказаній посаді та допустити до роботи на цій посаді.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Президент- Готель» про часткове визнання наказу незаконним та поновлення на посаді відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у поновленні позивача на посаді керівника договірно-правової служби місцевий суд виходив з того, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що ним не надано належних та допустимих доказів про існування цієї посади на час звернення до суду.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується сторонами, що наказом № 136 від 14 серпня 2007 року позивача прийнято на роботу до відповідача на посаду керівника договірно-правової служби. Наказом № 11 від 30 травня 2011 року позивача переведено на посаду провідного юрисконсульта з 01 червня 2011 року у зв'язку із введенням нового штатного розпису.

Судами також встановлено, що позивача не було попереджено за два місяці про наступне переведення на іншу посаду та не запитано його згоду на таке переведення.

Вірно встановивши обставини справи, суди хоч і послалися на ст. 32 КЗпП України, але не застосували її для вирішення спору.

При цьому, суди безпідставно виходили із штатного розпису станом на день розгляду справи і не врахували, що відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування у цій справі є обставини про додержання роботодавцем порядку та умов переведення працівника на іншу посаду і що введення нових умов праці чи нового штатного розпису не є перешкодою для відмови у захисті порушених трудових прав.

Оскільки судами не застосовані правила ч. 3 ст. 32 КЗпП України, то судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 336, 341, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва 22 лютого 2012 року скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Президент Готель» №11 від 30 травня 2011 року в частині переведення ОСОБА_4 на посаду провідного юрисконсульта з 01 червня 2011 року.

Поновити ОСОБА_4 на посаді керівника договірно-правової служби ПАТ «Президент Готель»

Рішення оскарженню не підлягає.