Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа-товариство з обмеженою відповідальністю «Славич», про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 лютого 2011 року,

У листопаді 2009 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Славич» (далі - ТОВ «Славич»), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на майно. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 01 листопада 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «Славич» укладено Генеральний кредитний договір № 010/08-11/06-510 (з подальшими змінами і доповненнями), у рамках якого між сторонами 11 вересня 2007 року було укладено кредитний договір № 010/01-02/07-051 (з подальшими змінами і доповненнями). В остаточній редакції договору банк надав позичальнику кредитні кошти з лімітом кредитування у розмірі 5 500 000 грн. строком до 21 серпня 2010 року зі сплатою з 01 грудня 2008 року 23 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Славич» за вказаним кредитним договором 11 вересня 2007 року та 18 лютого 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договори поруки (з наступними змінами і доповненнями).

Крім того, 13 вересня 2007 року та 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 були укладені договори іпотеки (з наступними змінами і доповненнями) належного ОСОБА_4 майна (чотирьох земельних ділянок).

Позичальник свої зобов'язання за кредитними договорами не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати щомісячних платежів та відсотків за користування кредитними коштами.

Ухвалою суду від 04 листопада 2010 року провадження у справі в частині позову ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Славич» закрито із залученням ТОВ «Славич» до участі у справі в якості третьої особи.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути у солідарному порядку з поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість у загальному розмірі 6 431 740 грн. 35 коп. та звернути стягнення на належне ОСОБА_4 іпотечне майно.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитом, процентами та пенею у загальному розмірі 6 287 473 грн. 10 коп. із ОСОБА_4, що підлягає стягненню солідарно з ТОВ «Славич» та з ОСОБА_5, що підлягає стягненню солідарно з ТОВ «Славич». Звернуто стягнення на суму заборгованості ТОВ «Славич» за генеральним кредитним договором і кредитним договором у розмірі 6 431 740 грн. 35 коп. на майно у вигляді земельної ділянки площею 1,06 га, заставною вартістю 3 999 000 гривень, що розташована по пр. Курортному № 10 у межах Коблевської сільської ради Бережанського району Миколаївської області та належить ОСОБА_4, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05 жовтня 2007 року і договорами про внесення змін від 20 лютого 2008 року та 10 лютого 2009 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та іпотекодавцем ОСОБА_4, посвідченими за реєстраційними № № 726, 108 і 59 нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Миколаївської області Барсковим А.В.; у вигляді земельної ділянки площею 1 тис. кв.м, що розташована по АДРЕСА_1, і земельної ділянки площею 573 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1, загальною вартістю ділянок 2 417 000 грн. та земельної ділянки площею 470 кв.м, вартістю 755 тис. грн., що розташована по АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_4 і є предметом іпотеки за іпотечним договором від 13 вересня 2007 року і додатковим договором від 20 лютого 2008 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та іпотекодавцем ОСОБА_4, посвідченими за реєстраційними № № 942 і 81 нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7 Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 910 грн. судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 лютого 2011 року вказане рішення у частині стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 6 287 473 грн. 10 коп. та стягнення з ОСОБА_5 910 грн. судових витрат скасовано й ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. Стягнуто з банку на користь ОСОБА_5 910 грн. судових витрат. У решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2011 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 лютого 2011 року за касаційною скаргою ОСОБА_4 скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 лютого 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» також подав касаційну скаргу.

Відповідно до ст. 348 ЦПК України, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що боржник не виконав взяті на себе згідно з кредитними договорами зобов'язання по своєчасній сплаті щомісячних платежів та відсотків за користування кредитними коштами, а тому поручителі, які були належним чином повідомлені про заборгованість позичальника, повинні погасити у солідарному порядку існуючу заборгованість ТОВ «Славич» перед банком за рахунок власних коштів і за рахунок заставленого майна.

При цьому суд у резолютивній частині свого рішення зазначив про необхідність солідарного стягнення суми заборгованості із поручителів і боржника ТОВ «Славич», яке брало участь у справі спочатку в якості відповідача, а потім - в якості третьої особи.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 6 287 473 грн. 10 коп. та стягнення з ОСОБА_5 910 грн. судових витрат та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки збільшення процентної ставки згідно з додатковими договорами від 18 липня 2008 року до 18 %; від 02 вересня 2008 року до 19,75 %; від 01 грудня 2008 року до 23 % з поручителями не узгоджувалось, то відповідно до правил ч. 1 ст. 559 ЦК України порука є припиненою. Разом із тим, залишаючи без змін рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд вказав на те, що під час вирішення цих позовних вимог суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» правильно визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів, а також на те, що підстави вважати порушеним порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлений ст. 35 Закону України «Про іпотеку», відсутні, оскільки вимога щодо погашення заборгованості позичальника була направлена у березні та у травні 2009 року іпотекодавцю ОСОБА_4, яка у квітні 2009 року надала банку письмову відповідь на таку вимогу.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Як роз'яснено у п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не перевірили, чи передбачено у договорі поруки можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, оскільки у такому випадку поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Крім того, скасовуючи рішення районного суду в частині солідарного стягнення суми заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і відмовляючи у задоволенні цієї частини вимог позивача, апеляційний суд у своєму рішенні не навів відповідних мотивів щодо залишення без змін рішення суду про стягнення всієї суми заборгованості із ТОВ «Славич».

Суд апеляційної інстанції також не звернув увагу на те, що, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Славич», суд першої інстанції відповідної ухвали у передбаченому ст. ст. 205, 209 ЦПК України порядку не постановив та після зміни процесуального статусу ТОВ «Славич» на третю особу стягнув із товариства в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором.

За таких обставин відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.