Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2012 року м. Київ
( Додатково див. рішення апеляційного суду Кіровоградської області (rs13162828) )
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Олійник А.С.
Суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Нагорняка В.А.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області про перерахунок страхових виплат
за касаційними скаргами Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального старування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив зобов'язати Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» внести зміни до особового рахунку донарахування заробітної плати та надати до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області нову довідку про його середньомісячну заробітну плату перед встановленням страхового випадку, зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального старування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області провести перерахунок щомісячних страхових платежів, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював на Смолінській шахті Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» де захворів на професійне захворювання, у зв»язку з чим втратив
55% професійної працездатності і став інвалідом. Підприємство у довідці від 8 травня 2007 року зазначило занижену середню заробітну плату у розмірі 911 грн.68 коп., що потягло нарахування відділенням Фонду страхових виплат у меншому розмірі.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано, що ОСОБА_3 має право на отримання страхових виплат, розрахованих виходячи із середньої заробітної плати станом на квітень 2007 року у сумі 1496 грн.54 коп.
Зобов»язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального старування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кировоградської області зробити перерахунок страхових виплат на користь ОСОБА_3 із 24 квітня 2007 року, виходячи із втраченого заробітку у розмірі 1496 грн.54 коп. із послідуючим корегуванням суми у відповідності до вимог закону.
У касаційній скарзі Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області у касаційній скарзі,, ставить питання про скасування судових рішень у частині вирішення позову до відділення Фонду та закриття провадження у справі у цій частині у зв'язку з невірним визначенням правил судочинства, посилаючись на те, що вимоги до відділення Фонду підлягають розгляду у порядку КАС України (2747-15) .
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що розмір середнього заробітку позивача у довідці, виданій підприємством 8 травня 2007 року, є правильним, а тому відсутні підстави для внесення доповнень до особового рахунку щодо середнього заробітку позивача та зобов»язання відділення Фонду страхування провести перерахування щомісячних страхових виплат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що у довідці від 8 травня 2007 року занижено розмір середньомісячної заробітної плати, взятої за основу для розрахунку страхових виплат, та визначив середній заробіток, пославшись на висновок додаткової судово-економічної експертизи № 6366/25/6872/24 від 24 березня 2010 року (а.с.165).
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із Смолінською шахтою державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» із жовтня 1982 по 3 травня 2007 року, у зв»язку із професійним захворюванням йому виплачується страхове відшкодування. Середній заробіток для розрахунку страхового відшкодування визначений підприємством у довідці від 8 травня 2007 року.
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд послався на те, що у висновку додаткової судово-економічної експертизи № 6366/25/6872/24 від 24 березня 2010 року на підставі п.14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 22 лютого 2006 року № 193 (193-2006-п) ( далі - Порядок обчислення середнього заробітку) правильно визначений середній заробіток для нарахування позивачу страхових виплат.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що експерт у висновку, який взяв до уваги суд, при розрахунку середнього заробітку не посилався на п.14 вищенаведеного Порядку обчислення середнього заробітку (193-2006-п) . Експерт послався лише на п.4 Порядку обчислення середнього заробітку (193-2006-п) про те, що розрахунковим періодом є 6 календарних місяців, що передують місяцю, у якому настав страховий випадок і не зазначив на підставі якого пункту Порядку обчислення середнього заробітку він провів розрахунок середнього заробітку за останні 6 місяців.
Крім того, у мотивувальній частині рішення апеляційний суд зазначив різні суми середнього заробітку, а саме: 1419 грн.54 коп. та 1496 грн.54 коп., не мотивуючи ці розбіжності. У резолютивній частині суд зазначив суму 1496 грн.54 коп., визначивши одночасно її як середній заробіток, і як втрачений позивачем заробіток, не звернувши уваги на те, що ці поняття не є тотожними і мають різні наслідки для нарахування позивачу суми страхового відшкодування. Апеляційний суд у своєму рішенні не навів розрахунків щодо визначення суми середнього заробітку, що виключає можливість перевірити правильність цієї суми.
Таким чином, апеляційним судом допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області про те, що вимоги, заявлені позивачем до відділення Фонду, повинні розглядатися у порядку, передбаченому КАС України (2747-15) , є безпідставними, оскільки спір виник із трудових правовідносин та підлягає розгляду у порядку ЦПК України (1618-15) .
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ухвалила:
Касаційні скарги Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня
2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
А.С.Олійник
В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
В.А. Нагорняк