Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору іпотеки недійсним та припинення його дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2013 року,

У березні 2013 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до суду з позовом, у якому просив у рахунок погашення боргу за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 4870, укладеним між банком та ОСОБА_4, та договором іпотеки від 19 червня 2008 року № 4870, укладеним між банком та ОСОБА_3, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 217,90 кв. м. (літера А-2), підвал (літера А/п), веранду (літера Б1), сарай (літера В1), вимощення (літера І), огородження (№1-№3), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 червня 2008 року між банківською установою та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №4870, за яким остання отримала кредит на суму 170000 грн зі сплатою 20,5% річних та терміном повернення до 18 червня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 4870, згідно якого предметом іпотеки є жилий будинок АДРЕСА_1 вартістю 292 648 грн, який належить останньому на праві власності.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань, виникла заборгованість у розмірі 181 981,41 грн, яка стягнута з неї рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2010 року.

Після ухвалення судового рішення відповідач не виконує кредитних зобов'язань, внаслідок чого станом на 19 березня 2013 року заборгованість складає 240 210 грн.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову ПАТ "Державний ощадний банк України", у травні 2013 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним та припинення його дії.

В обґрунтування вимог посилався на те, що ним не укладався договір з банком, тому він не може відповідати у солідарному порядку за кредитними зобов'язаннями.

Крім того, зазначав, що на час укладення договору іпотеки і на даний час з ним мешкає неповнолітня дочка.

Посилаючись на те, що при укладенні договору іпотеки його учасники порушили права дитини, просив задовольнити його позов.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 02 липня 2013 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок загальною площею 217,90 кв. м. (літера А-2), підвал (літера А/п), веранду (літера а1), гараж (літера Б1), сарай (літера В1), вимощення (літера 1), паркан (№1-№3), розташовані у АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 4870, укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4, та договором іпотеки від 19 червня 2008 року № 4870, укладеним банком з ОСОБА_3

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним та припинення дії договору іпотеки від 19 червня 2008 року № 4870 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати рішення апеляційного суду, справу повернути на новий судовий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 19 червня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (нині ПАТ "Державний ощадний банк України") та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 4870, згідно якого остання отримала кредит на суму 170 000 грн під 20,5% річних з терміном повернення до 18 червня 2018 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3, згідно іпотечного договору від 19 червня 2008 року № 4870 в іпотеку банку був переданий житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, вартість якого становила 292 648 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 181 981 грн 41 коп., яка була стягнута рішенням колегії суддів судової палати у апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2010 року.

Вказане рішення набрало чинності, проте не виконано відповідачкою й станом на 19 березня 2013 року заборгованість складає 240 210 грн.

Задовольняючи первісний позов ПАТ "Державний ощадний банк України", суд першої інстанції виходив з того, що у разі неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із його недоведеності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд чітко не визначив суму боргу, яка підлягає поверненню, та не встановив спосіб реалізації предмета іпотеки.

Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Так, чинним Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) визначені повноваження апеляційного суду.

Згідно зі ст.ст. 303, 304 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз'яснено, що посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом шляхом дослідження доказів, яким, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку.

Крім того, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК України. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Натомість апеляційний суд, переглядаючи справу, не виконав своїх обов'язків, визначених законом, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не спростував висновків місцевого суду, не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Разом з тим, обґрунтування апеляційним судом ухваленого рішення про відмову в позові тим, що суд першої інстанції не визначив чітко суму боргу, а також тим, що резолютивна частина не повністю відповідає ст. 39 Закону України "Про іпотеку" колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.