Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнецова В.О.

суддів:Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І., Мостової Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства аграрної політики України, треті особи: Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», ОСОБА_6 про скасування наказу та поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_7, яка діє в інтересах ДП «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_8, яка діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року,

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив поновити його на посаді директора Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», скасувати наказ № 103-п від 21 травня 2010 року про його звільнення та запис про це в його трудовій книжці, скасувати наказ № 161-п від 29 липня 2010 року про призначення ОСОБА_6 на посаду директора.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 липня 2002 року відповідно до наказу № 213, виданого Міністерством аграрної політики України, було створено ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», директором якого було призначено позивача.

05 листопада 2002 року між позивачем та відповідачем був укладений контракт на три роки, а 23 листопада 2005 року на п'ять, тобто до 29 листопада 2010 року, за яким позивач зобов'язувався здійснювати функції директора.

02 серпня 2010 року позивачу стало відомо, що 21 травня 2010 року відповідачем був виданий наказ про розірвання контракту укладеного з позивачем та звільнення його з займаної посади згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Підставами звільнення позивача було зазначено невиконання ним умов контракту в частині невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом, щодо сплати податків, а також невиконання зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам. Позивач з наказом не був ознайомлений, дізнався про його існування лише тоді, коли з'явився новий директор підприємства ОСОБА_6 Вважає наказ незаконним та безпідставним, оскільки жодних порушень контракту в частині виконання зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків та виплаті заробітної плати з боку позивача не було.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив скасувати наказ Міністерства аграрної політики України № 103-п від 21 травня 2010 року, поновити його на посаді директора Державного підприємства «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин» з 21 травня 2012 року та скасувати в трудовій книжці запис, щодо його звільнення.

рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано наказ Міністерства аграрної політики України № 103-п від 21 травня 2010 року.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора Державного підприємства «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин» з 21 травня 2010 року.

Скасовано в трудовій книжці ОСОБА_5 запис щодо його звільнення.

Стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн.

Стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь УДК у Шевченківському районі м. Києва витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, яка діє в інтересах Державного підприємства «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин» посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, яка діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 про скасування наказу та поновлення його на роботі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження законності звільнення позивача з займаної посади з підстав, визначених п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а саме невиконання умов контракту, а тому поновив його на посаді.

Однак повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контакту визначається законами України.

Підстави припинення трудового договору визначені у статті 36 КЗпП України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Судом установлено, 29 липня 2002 року відповідно до наказу № 213, виданого Міністерством аграрної політики України, було створено ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».

05 листопада 2002 року між позивачем та відповідачем був укладений контракт на три роки, та видано наказ № 585-к від 29 листопада 2002 року, яким ОСОБА_5 призначено на посаду директора підприємства.

23 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений контракт на п'ять років, тобто до 29 листопада 2010 року та виданий наказ № 183-п, за яким позивач зобов'язувався здійснювати функції директора.

Умовами цього контракту передбачено, зокрема п.25, що цей контракт припиняється: після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 26 і 27 цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Відповідно до п.26 «в» контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу влади, до закінчення терміну його дії у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості заробітної плати.

21 травня 2010 року наказом № 103-п по Міністерству аграрної політики України розірвано контракт від 23 листопада 2005 року за № 4011 та звільнено ОСОБА_5 з посади директора державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» за невиконання умов контракту (підпункт «в» пункту 26 розділу 5) в частині невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків, а також невиконання зобов'язань щодо виплати заробітної плати згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Підставою до видання такого наказу стала службова записка директора Департаменту з контролю апарату та роботи з персоналом від 19 травня 2010 № 37-7/34.

Зі змісту вказаної службової записки випливає, що поданими звітами за перший квартал 2010 року підприємство має заборгованість перед державним бюджетом; до державних цільових фондів; із заробітної плати.

Проте, із довідки ДПІ Шевченківського району м. Києва від 14 грудня 2010 року вбачається, що згідно статистичних даних за період з 2009 року по 05 жовтня 2010 року заборгованість по виплаті заробітної плати на ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» не значиться (а.с.201).

У відповіді Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, зазначено, державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 05 жовтня 2010 року сплачувало в повному обсязі. Заборгованості з виплати внесків не має (а.с. 203).

За повідомленням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 23.102010 року згідно карток особових рахунків ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» станом на 23.10.2010р. інформація про наявність податкового боргу відсутня.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 (v0009700-92) «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача із займаної посади з підстав п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а саме невиконання умов контакту (підпункту «в» пункту 26 розділу 5) в частині невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків, а також невиконання зобов'язань щодо виплати заробітної плати.

Доводи наведені у касаційній скарзі про порушення показників фінансового плану за звітний період є безпідставними, оскільки зазначені обставини не були підставою для звільнення позивача з посади.

Разом з тим, відповідно до змісту ст. 23 КЗпП України при незаконному розірванні строкового трудового договору працівника поновлюють на роботі, якщо строк договору не закінчився.

Якщо спір вирішується після закінчення цього строку, суд може захистити порушене право шляхом визнання звільнення незаконним.

Як вбачається із матеріалів справи строк дії, укладеного між сторонами контракту, закінчився 29 листопада 2010 року, а рішення судом першої інстанції ухвалено 17 березня 2011 року.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для поновлення позивача ОСОБА_5 на посаді директора Державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин».

Порушення, допущене судом першої інстанції, апеляційна інстанція не усунула.

У відповідності до вимог ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які діють в інтересах ДП «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин» задовольнити частково.

рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року змінити.

Позов ОСОБА_5 до Міністерства Аграрної політики України, треті особи: Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», ОСОБА_6 про скасування наказу та поновлення на роботі, задовольнити частково.

Визнати наказ Міністерства аграрної політики України № 103-п від 21 травня 2010 року незаконним.

Вважати ОСОБА_5 звільненим з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії контракту з 29 листопада 2011 року.

В інший частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.