Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 2 березня 2011 року,

У жовтні 2010 року ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у загальній 1 093 431,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 7 вересня 2005 року між банком та СПД ФО ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії №74-L, згідно цього договору та додаткових договорах останній отримав кредит у сумі 713 232,88 грн. на строк із 7 вересня 2005 року по 6 вересня 2007 року зі сплатою

23 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань з відповідачкою ОСОБА_5

7 вересня 2005 року був укладений договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність із боржником. Посилаючись на те, що боржник СПД ФО ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору та додаткових угод, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14 жовтня 2010 року становила 1 093 431,59 грн., позивач просив стягнути вказану суму заборгованості солідарно з відповідачів.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із

СПД ФО ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість за кредитом у загальній сумі 1 093431,59 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 2 березня

2011 року рішення Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року скасовано. У частині вимог про стягнення боргу із СПД ФО ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» провадження у справі закрито. У частині вимог про стягнення боргу із ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» просить скасувати рішення апеляційного та залишити в силі рішення сулу першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», суд першої інстанції виходив з того, що у порушення договору кредиту та додаткових договорів боржник не погашає кредит, поручитель також цей борг не погашає, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог банку до поручителя ОСОБА_5 та відмовляючи у позові банку у цій частині, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до ст. 559 ЦК України порука припинилася, оскільки за укладеними без згоди поручителя додатковими угодами до кредитного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_5

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі у частині стягнення заборгованості із СПД ФО ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку про те, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Як роз»яснено у п.2 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) , оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Разом із тим, оскільки пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК), у разі пред'явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ЦПК (1618-15) компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Зокрема, позов банку (іншої фінансової установи) до юридичної особи - поручителя із залученням фізичної особи - позичальника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У справі, яка є предметом розгляду, позивачем заявлені вимоги одночасно до боржника та поручителя, один із яких є фізичною особою. Вимоги випливають із одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

За таких обставин рішення апеляційного суду у частині закриття провадження у справі підлягає скасуванню. Оскільки апеляційним судом не перевірялася законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції щодо стягнення кредитного боргу із боржника - СПД ФО ОСОБА_4, справа у частині вимог до боржника підлягає направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалюючи нове рішення про відмову у позові до поручителя

ОСОБА_5, суд не звернув уваги на умови договору поруки та не дав оцінки цьому договору, зокрема, п.п.1.1, відповідно до якого поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором за виконання позичальником його зобов»язань за кредитним договором від 7 вересня 2005 року

№ 74-1 та додатковими угодами до нього, як солідарний боржник.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню у частині вимог банку до поручителя із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 338, 345, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 2 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.