Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Головуючого: Макарчука М.А.,

Суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання угоди недійсною; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю,

за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року,

В липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зняття її з реєстрації. В обґрунтування позову посилався на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 3.1.4 зазначеного договору ОСОБА_4 зобов'язана була звільнити квартиру від наявних в ній речей та знятися з реєстраційного обліку в строк до 2 липня 2009 року. Але у встановлений в договорі строк вона не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим ним 3 липня 2009 року на її адресу було направлено вимогу про виконання п. 3.1.4 договору купівлі-продажу, яку за довіреністю отримала її донька ОСОБА_8, однак умови договору так і не були виконані. До теперішнього часу ОСОБА_4 зареєстрована та проживає в належній йому квартирі, чим порушує його права як власника. Тому ОСОБА_5 вимушений був звернутися до суду з даним позовом, в якому просив усунути з боку відповідача перешкоди у користуванні ним своєю власністю шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1. та зняти її з реєстрації, зобов'язавши відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_4 з реєстрації за зазначеною адресою.

В липні 2009 року ОСОБА_4 також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, КП «ДМБТІ», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання угоди недійсною. В обґрунтування своїх позовних ОСОБА_4 у своїй позовній заяві та її представник у судовому засіданні посилалися на те, що вона з 26 травня 1995 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 де вона постійно мешкає. З 1990 року вона страждає на діабет, а з 2003 року на інсулінозалежний діабет, кардіосклероз атеросклеротичний. 19 грудня 2005 року вона перенесла інфаркт головного мозгу. Виписні епікризи із зазначених хвороб вказують на те, що у неї діагностується емоційна слабкість, асенізація, знижена пам'ять та затримка мови. Саме після інсульту вона втратила навички до писання, частково втратила навички до читання російської та повністю українською мовами. До того ж вона страждає на катаракту, тому не має змоги читати будь-який текст. Згідно висновку ЛТК від 5 лютого 2007 року за станом здоров'я потребує постійного догляду, перебуває на обліку Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Жовтневого району. 10 червня 2009 року до неї звернулася її сусідка ОСОБА_9 з незнайомою їй жінкою з пропозицією надати в оренду кімнату у квартирі, також вона сказала, що ця жінка буде здійснювати за нею догляд. Ввечері того ж дня до неї прийшли дві жінки одна з яких представилася ОСОБА_10, знайомою її сусідки, а інша ОСОБА_11. ОСОБА_10 просила надати в оренду ОСОБА_11 кімнату в квартирі, тому як вони немісцеві та приїхали з Білорусії. ОСОБА_10, при цьому пояснила, що вона мешкає у готелі. ОСОБА_4 погодилася надати ОСОБА_11 кімнату на два тижні. ОСОБА_10 розповіла їй, що вона хоче відкрити в місті цех з пошиву одягу, але у зв'язку з відсутністю реєстрації не може відкрити валютний рахунок в банку та не може з Білорусії перевести грошові кошти, тому просила її відкрити валютний рахунок на своє ім'я. Для відкриття якого необхідно надати довідку з КП «ДМБТІ» про відсутність боргів за квартиру та про те, що вона не перебуває під заставою. З цією метою 11 червня 2009 року вона поїхала з ОСОБА_11 до КП «ДМБТІ», де по всіх кабінетах ходила ОСОБА_11, тому як ОСОБА_4 погано пересувається, а в кінці до неї підійшла працівник КП «ДМБТІ», яка сказала, що їй необхідно підписати документи, не поясняючи їх зміст, які вона підписала не читаючи та поїхала додому. Ввечері цього ж дня до її квартири прийшли працівники КП «ДМБТІ» - чоловік та жінка, щоб подивитися на її квартиру, які по закінченню огляду повідомили її про те, що документи можна буде забрати у третьому віконці бюро. За документами вона їздила разом із ОСОБА_11, потім заїхали до банку, де вона відкрила валютний рахунок. В подальшому ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_4 про те, що з Києва їде комісія, яка буде перевіряти документи з оформлення валютного рахунку, на яку вона має приїхати 18 червня 2009 року о 14-00 годині. Бажаючи допомогти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ОСОБА_4 погодилася та 18 червня 2009 року поїхала разом з ними до офісу на вул.Центральна у м. Дніпропетровську. Комісія, яка зкладалася з п'ятьох осіб, які взяли її документи: паспорт, ідентифікаційний номер, документи на квартиру та довідку КП «ДМБТІ» і видалилися до іншої кімнати для оформлення. Як виявилося серед них нотаріуса не було. Після того, як зазначені вище люди повернулися - вони передали два екземпляри друкованого тексту українською мовою, один екземпляр взяла ОСОБА_11, а інший ОСОБА_4 Враховуючи, що ОСОБА_4 не розуміє друкованої української мови вона попросила зачитати текст документу. ОСОБА_5 почав читати текст документу, але потім перестав та сказав, що документи оформлені правильно та їх можна підписувати. Думаючи, що вона оформлює підтвердження правильності оформлення валютного рахунку та погодившись на вмовляння позивача, вона підписала обидва документи, які потім підписав і ОСОБА_5 Після чого він вручив ОСОБА_11 конверт з грошима у доларах, які ОСОБА_11 перерахувала та поклала до себе всумку. А ні змісту документу, а ні те, що за гроші були передані ОСОБА_11 їй не було відомо. Після цього її відвезли до дому, де ОСОБА_11 сповістила, що ОСОБА_10 захворіла, у зв'язку з чим, вона буде її доглядати та з'їхала з квартири. Наступного дня позивачу зателефонував ОСОБА_5, який сповістив, що він є покупцем її квартири та спитав, коли вона випишеться з неї та з'їде. На що ОСОБА_4 відповіла, що вона не продавала єдине своє помешкання та виписуватися і з'їжджати з квартири не буде. Цього ж дня до неї прийшли двоє чоловіків з комісії та представилися юристами. Вони сповістили їй, що 18 червня 2009 року нею був підписаний договір купівлі-продажу, за яким вона продала зазначену квартиру. ОСОБА_4 кинулася шукати документи на квартиру та виявила, що їх вкрали, як і ощадну книжку. Ці чоловіки надали їй копію договору купівлі-продажу від 18 червня 2009 року. Як з'ясувалося 18 червня 2009 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу її квартири, який був посвідчений нотаріусом Бондар І.М. Також ці чоловіки сповістили, що будуть шукати ОСОБА_11, яка представилася її дочкою. Вона будь-яких довіреностей на-ім'я ОСОБА_11 не надавала, нотаріус Бондар І.М. не посвідчувався а ні в її особі, а ні в особі ОСОБА_5, змісту документу не пояснював, грошей вона не отримувала. Тому вважає, що відповідач за допомогою підставних осіб, скористувавшись її безпорадним станом через тяжку хворобу та незнання письмової української мови, змусив її підписати договір купівлі-продажу, не пояснивши його змісту. Тобто вона була введена ОСОБА_5 в оману, вважаючи, що підписує дозвіл на відкриття валютного рахунку. Також зазначила, що на відкритий на її ім'я валютний рахунок будь-яких коштів не поступало. Терміново про такі неправомірні дії щодо неї та її майна вона сповістила свою дочку, яка мешкає в Росії, яка негайно приїхала та вони разом подали відповідну заяву з проханням порушити кримінальну справу. Враховуючи, що відповідач оформив на себе її квартиру, ввівши її в оману, вона звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 18 червня 2009 року між нею та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 4065 - недійсним, таким, що був вчинений під впливом обману. Визнати недійсною реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_5, зобов'язати КП «ДМБТІ» зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на цю квартиру стягнувши з позивача судові витрати по справі, та правової допомоги в розмірі 500 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 4 вересня 2009 року позовні заяви об'єднані в одне провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, з боку ОСОБА_4 шляхом зняття її з реєстрації місця мешкання та виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_5 у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП «ДМБТІ», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання угоди недійсною; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Жовтневого РВ ДМУ ГУМ В С України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в інтересах та по дорученню ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та постановити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, а апеляційний суд погодився, що позивачка не довела належними та допустимими доказами заявлені вимоги.

Проте погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання спірного правочину недійсним у зв'язку із укладанням його внаслідок обману її відповідачем. Для підтвердження заявлених вимог просила призначити у справі судову психологічну експертизу. Заявлене клопотання місцевий суд не задовольнив, чим обмежив позивача у наданні доказів на підтвердження законності заявлених вимог і з цих підстав не дослідив обставини, які становлять предмет доказування у спорі.

Із матеріалів цивільної справи також вбачається, що оскаржуючи рішення місцевого суду позивач просила апеляційний суд призначити судову експертизу, у проведенні якої їй місцевим судом було відмовлено (а.с.70 т.2).

Апеляційний суд в порушення вимог ст. 301, 303 ЦПК України не вирішив заявлені клопотання і не усунув порушення права позивача на подання суду доказів на підтвердження заявлених вимог і сам допустив такі ж порушення.

Крім того апеляційним судом не перевірені доводи позивача про те, що нею давався дозвіл на відкриття валютного рахунку за її адресою, а не вчинявся договір купівлі-продажу її квартири, і які місцевим судом також не перевірялися належними доказами.

Оскільки апеляційний суд не вирішив клопотання заявника, щодо витребування та дослідження доказів, якими позивач доказував заявлені вимоги, то ухвала апеляційного суду з огляду на вимоги ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах та по дорученню ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.