Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І., суддів: Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О.,-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку за правом спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку за правом спадкування.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку за правом спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності за правом спадкування на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду постановлені з додержанням норм процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач на момент смерті спадкодавця за віком був непрацездатною особою, оскільки досяг 60-ти річного віку, дійшли до обґрунтованого висновку, що він має право на обов'язкову частку у спадщині після померлої матері у розмірі 1/6 частини.

Разом з тим, доводи ОСОБА_5 про те, що позивач ухилявся від виконання обов'язків щодо утримання матері, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідач з такою вимогою не звертався до суду (ст. 1224 ЦК України)

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.