Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Нагорняка В.А.,

суддів: Амеліна В.І.,

Гончара В.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2012 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 який укладений між відповідачами.

Позивачка зазначила, що даний договір є удаваним, оскільки фактично був укладений договір купівлі-продажу. З огляду на цю обставину, також просила визнати таким, що відбувся договір купівлі-продажу та визнати за нею право власності на 1/2 частину житла, а також визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку.

Також посилалась на те, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 вони придбали за спільні кошти частину вказаного житлового будинку у ОСОБА_4 Кошти у сумі 3800 дол. США за придбане житло були передані продавцю у присутності позивачки. В подальшому позивачка зареєструвалася та проживала у зазначеному житловому будинку.

Оскільки сімейні стосунки з відповідачем погіршилися, ОСОБА_2 з квітня 2009 року змушена була разом із неповнолітнім сином проживати за іншою адресою. 11 червня 2010 року шлюб між ними розірвано і того ж дня позивачці стало відомо про те, що право власності на частину вказаного житлового будинку зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору дарування.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано удаваним договір дарування 34/100 часток житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області 25 липня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за №5031. Визнано, що 25 липня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбувся договір купівлі-продажу 34/100 часток житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову, оскільки правочин укладений між співвідповідачами по справі 25 липня 2003 року має всі ознаки договору купівлі - продажу.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.