Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Кафідової О.В., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Леванчука А.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого 2012 року,

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство «Мегабанк» звернулось в суд з позовом, у якому просило стягнути на його користь в солідарному порядку з ОСОБА_3, як боржника та ОСОБА_4, як поручителя, 28 366,59 доларів США боргу за договором кредиту та судові витрати.

Крім того, в рахунок погашення боргу просило звернути стягнення на предмет іпотеки, АДРЕСА_1, що належить боржнику.

11 жовтня 2011 року рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого 2012 року, позов задоволено.

Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача суму боргу за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

У касаційній скарзі представники відповідачів просять скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за договором кредиту та поруки не виконали, в результаті чого утворилась заборгованість, тому вони мають нести солідарну відповідальність перед кредитором.

Крім того, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, що є підставою для задоволення позову.

Проте, з такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені без повного і всебічного з`ясування обставин справи та без належної їх оцінки, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим, ухваленим згідно з законом на основі всебічного і повного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в суді з виконанням вимог процесуального права.

З матеріалів справи видно, що 30 листопада 2007 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 485-21Пв/2007, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 25 000 доларів США та зобов'язався його повернути до 29 листопада 2017 року зі сплатою 14,5 % річних за користування грошима шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі і строки, передбачені договором.

Крім того, 30 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки згідно з яким відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором.

2 червня 2008 року та 26 грудня 2008 року додатковими угодами до кредитного договору внесені зміни про те, що банк надає позичальникові кредит-відкриває не відновлювану кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 25 000 доларі США на строк з 3 листопада 2007 року по 29 листопада 2017 року, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 15% та 17% річних відповідно за користування грошима.

13 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір за яким відповідач передав в іпотеку свою квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ним вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, одна із яких про стягнення суми боргу за договором кредиту з відповідачів у солідарному порядку, а інша до боржника за договором кредиту про звернення стягнення на предмет іпотеки, не розмежувавши ці вимоги, ухвалив рішення про стягнення боргу в солідарному порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з вимогами ст. ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Встановивши обставини справи про те, що після укладення договору поруки з ОСОБА_4 між банком та боржником укладено дві угоди, якими змінено договір кредиту, суд першої інстанції не перевірив та не з'ясував тих обставин, чи не збільшився після цього обсяг відповідальності поручителя і чи не тягне це за собою припинення договору поруки.

Крім того, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд не виконав вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та не встановив і не зазначив у своєму рішенні обставини передбачені законом, зокрема щодо початкової ціни предмету іпотеки, ухвалив передчасне рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Невиконання судами вимог процесуального права унеможливлює встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин, судові рішення судів першої і апеляційної інстанції потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, ст. 338, ст. ст. 343- 345 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.