Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П., Коротуна В.М.,Кафідової О.В., Леванчука А.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан, за касаційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року,-

У липні 2011 року Маріупольська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просила зобов'язати її звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,00024 га, на якій розміщено паркан із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка без відповідних документів на право користування земельною ділянкою самовільно займає спірну земельну ділянку, встановила на ній паркан, чим порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження цією земельною ділянкою.

23 листопада 2011 року рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Одеської області позов Маріупольської міської ради Донецької області задоволено, зобов'язано ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку, привести її у придатний стан і знести паркан.

Стягнуто з відповідачки 94 грн. 10 коп. судового збору на користь держави.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Маріупольської міської ради, однак, відповідачка самовільно її зайняла, чим порушила права позивача щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що є підставою для задоволення позову та повернення їй спірної земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що у зв'язку з набуттям відповідачкою права власності на частку жилого будинку АДРЕСА_1 за договором дарування до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою, тому встановивши паркан, вона не порушила права позивача на розпорядження цієї земельною ділянкою та правомірно нею користується, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак, з такими рішеннями погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно та встановлено судами, що ОСОБА_6 11 лютого 2011 року за договором дарування отримала в дар від ОСОБА_7 27/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,0576 га.

13 квітня 2011 року у результаті проведеної перевірки додержання вимог земельного законодавства виявлено самовільне зайняття ОСОБА_6 земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови площею 0,00024 га під розміщення забору.

За вказане правопорушення відповідачці 13 квітня 2011 року видано припис на усунення порушення земельного законодавства у тридцятиденний строк.

30 березня 2011 року відділом регулювання земельних відносин складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що припис відповідачкою не виконано та не усунуто порушень земельного законодавства.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) або за результатами аукціону.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно положень ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України, не дав належної оцінки обставинам справи, не перевірив та не встановив у чиїй власності та користуванні знаходиться спірна земельна ділянка, якою частиною земельної ділянки користується відповідачка і на підставі чого, не з'ясував, чи визначався порядок користування нею, не встановив, яка саме ділянка підлягає звільненню, ухвалив передчасне рішення про задоволення позову.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, у задоволенні позову відмовив.

Ураховуючи, що допущені судами порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, такі судові рішення потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Маріупольської міської ради задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.