Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Нагорняка В.А.,

суддів: Амеліна В.І.,

Гончара В.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 6 березня 2012 року,

У серпні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПАТ «СК «АХА Страхування») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позивач посилався на те, що 30 серпня 2009 року о 15:00 год. у с. Димка Глибоцького району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів: автомобіль «TOYOTA Carolla» д.н.НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіль «SKODA Super» д.н.НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження.

На момент ДТП між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «АХА Страхування» було укладено договір добровільного страхування від 20 жовтня 2008 року №1106588/05АП, за яким ПАТ «СК «АХА Страхування» застрахував майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «SKODA Super» д.н.НОМЕР_2.

ОСОБА_3 своєчасно звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивачем було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 80260 грн.

Позивач вважав, що відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Глибоцьким районним судом Чернівецької області відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 є особою, відповідальною за завдані збитки, позивач просив стягнути з цього на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 80 260 грн. та судові витрати у розмірі 922 грн. 60 коп.

У подальшому представник позивача зменшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «АХА Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 55 270 грн. та судові витрати у розмірі 672 грн. 60 коп.

Зменшення розміру позовних вимог мотивувала тим, що в ході вирішення спору відповідачем ОСОБА_2 було надано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/0012087, виданий 15 серпня 2009 року ПАТ «СК «АХА Страхування», який діяв на момент ДТП.

Ліміт відповідальності ПАТ «СК «АХА Страхування» за полісом становить з урахуванням франшизи 24 990 грн.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2011 року позовні вимоги ПАТ «СК «АХА Страхування» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «АХА Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 20 000 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат по справі.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 6 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» задоволено, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 201 1 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 55 270 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат по справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову, оскільки правила норми закону про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану застосовуються у виняткових випадках, коли стягнення шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже тяжке становище. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність належних доказів на підтвердження тієї обставини, що стягнення шкоди з відповідача у повному розмірі є неможливе або поставить його в дуже тяжке становище.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 6 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.