Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про захист прав споживачів та повернення грошових коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 липня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу у доларах «Стандарт 13 місяців» № 111-08/1, за умовами якого публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» прийняло грошові кошти у розмірі 17 000 доларів США на депозитний рахунок зі сплатою 12% річних строком на 398 днів. 17 грудня 2008 року позивач отримав відсотки за договором у розмірі 730 доларів США, проте суму вкладу відповідач відмовився повернути, посилаючись на те, що договір № 111-08/1 від 22 липня 2008 року за наявною інформацією у базі даних і реєстраційних документах банку не значиться і на ім'я ОСОБА_3 депозит не відкривався. Крім того, відносно посадових осіб банку, де обслуговувався позивач, порушено кримінальну справу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь ОСОБА_3 грошові кошти, внесені за договором банківського вкладу, у розмірі 17 000 доларів США та 5 560 доларів США відсотків річних.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 22 липня 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем укладено договір банківського вкладу «Стандарт 13 місяців» № 111-08/1, за умовами якого публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» прийняло грошові кошти у розмірі 17 000 доларів США на депозитний рахунок зі сплатою 12% річних строком на 398 днів і зобов'язувалося повернути вкладнику суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну дії договору на першу вимогу вкладника.

Позивач за умовами договору вніс на депозитний рахунок 17 000 доларів США, що підтверджується відповідною квитанцією.

17 грудня 2008 року позивач отримав відсотки за договором у розмірі 730 доларів США.

Згідно із ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Встановлено і сторонами не заперечується, що по закінченню дії договору на вимогу позивача відповідач кошти не повернув.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у поверненні депозитного вкладу, оскільки встановивши, що сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Такі висновки є правильними, виходячи з наступного.

Згідно листа публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» від 1 квітня 2011 року, за договором № 111-08/1 від 22 липня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 грошові кошти на вкладний рахунок не вносились і вказаний договір в день підписання був закритий у зв'язку із видачею всієї суми депозитних грошових коштів.

У листі від 18 травня 2011 року публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» вказує, що договір депозитного вкладу № 111-08/1 від 22 липня 2008 року в базі даних і реєстраційних документах філії не значиться.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 8 гл.2 розд.ІІІ Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу від 22 липня 2008 року, установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до п.2.1. Положення (z1256-03) грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч.3 ст. 1058, ч.2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Як встановлено судами, 22 липня 2008 року грошові кошти у розмірі 17 000 доларів США банк зарахував на рахунок ОСОБА_3 за договором № 111-08/1 і видав останньому квитанцію про зарахування таких коштів; договір містить всі реквізити установи банку, підпис повноважної на той час особи - начальника відділення № 1 філії публічного акціонерного товариства «Імексбанк», печатку.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 1059 ЦК України, п.1.4. Положення (z1256-03) , п.8 гл.2 розд.ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч.3 ст. 1058, ч.2 ст. 1068 ЦК України, п.2.1. Положення (z1256-03) ).

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і, як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і, як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні правовідносини, тому посилання судів на ст. 1172 ЦК України як на підставу вирішення спору, підлягають виключенню із мотивувальної частини судових рішень.

Таке помилкове посилання на вказану норму не впливає на законність судових рішень і не може бути підставою для їх скасування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки яких доводами касаційної скарги не спростовані.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Виключити із мотивувальної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2011 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року посилання на ст. 1172 ЦК України, як на підставу вирішення спору.

Ухвала оскарженню не підлягає.