Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Нагорняка В.А.,

суддів: Амеліна В.І.,

Гончара В.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позивачка посилалась на те, що 31 серпня 2010 року помер її син ОСОБА_4 Після його смерті вона дізналась про існування договору позики, відповідно до якого її син позичив відповідачці кошти у розмірі 8000 дол. США.

Оскільки відповідачка свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконала, позивачка просила визнати дії ОСОБА_5 неправомірними та незаконними і стягнути з відповідачки на її користь суму боргу у розмірі 63 760,00 грн., індекс інфляції - 26 480,30 грн. та три відсотки річних - 7 480,80 грн., а всього 97 721,00 грн.

У ході розгляду справи було встановлено, що вказаний договір позики було укладено на суму 18000 дол. США, у зв'язку з чим ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просила стягнути на її користь суму боргу у розмірі 143 460,00 грн., індекс інфляції, що становить 62 734,32 грн. та три відсотки річних - 17 047,80 грн., а всього 223 242,12 грн.

Рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 8 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 8 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 143 460,00 грн. боргу, три відсотки річних від суми боргу, що складає 17 047,80 грн., а всього 160 507,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову, оскільки ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконала та кошти у встановлений у договорі строк не повернула.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.