Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: садівниче товариство «Смерека» (далі - СТ «Смерека») - про самочинне будівництво, незаконне заволодіння земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 вересня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу ним була придбана земельна ділянка загальною площею 0,0602 га в СТ «Смерека» в АДРЕСА_1. На підставі даного договору 20 березня 2007 року йому було видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

У квітні 2006 року до нього звернувся відповідач з проханням показати місце розташування СТ «Смерека», оскільки останній мав намір придбати у даному товаристві земельну ділянку. Виконавши прохання відповідача, він показав земельну ділянку, яка продавалася та знаходилася поруч з його власною ділянкою. Через місяць він виявив, що відповідач здійснює будівництво житлового будинку на його власній земельній ділянці. Відповідач пояснив, що помилково почав будівництво на його земельній ділянці та пообіцяв передати у власність іншу земельну ділянку, яка знаходиться поруч та є його власністю. Проте, відповідач іншу земельну ділянку не передав, а належну йому на праві власності земельну ділянку не звільнив. Будинок, який самочинно побудовано відповідачем на його (позивача) земельній ділянці, охороняється, що унеможливлює доступ до неї. Своєї згоди на те, щоб відповідач користувався земельною ділянкою та здійснював будівельні роботи він не давав. Відповідач незаконно заволодів земельною ділянкою, яка належить позивачеві на праві власності, порушує його право щодо вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Під час розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановити відповідачу місячний термін для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованого будинку, стягнути матеріальну шкоду у розмірі 100 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., що полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав внаслідок неправомірних дій відповідача та неможливості використовувати свою земельну ділянку за призначенням.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0602 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в СТ «Смерека».

Зобов'язано ОСОБА_4 знести самочинно збудований будинок на земельній ділянці загальною площею 0,062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в СТ «Смерека» та належить на праві власності ОСОБА_3, а також привести спірну земельну ділянку до попереднього стану.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 01 жовтня 2010 року відкрито касаційне провадження у вищезазначеній справі.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) .

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 02 грудня 2011 року вищезазначену цивільну справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач є членом СТ «Смерека» та власником земельної ділянки площею 0,602 га, що знаходиться на території СТ «Смерека» Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2005 року та має державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку від 20 березня 2007 року. Водночас, ОСОБА_4, не будучи членом СТ «Смерека» та не маючи жодних правових підстав для зайняття спірної земельної ділянки, яка є власністю ОСОБА_3, самочинно побудував на ній будинок, чим позбавив позивача права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо зобов'язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 самовільно зайняту відповідачем земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, СТ «Смерека».

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.