Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, директора - ОСОБА_4, Управління освіти, молоді і спорту Іршавської районної державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 квітня 2010 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2008 року дії Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів та її директора ОСОБА_4 щодо зменшення тижневого навантаження уроками ОСОБА_3 протягом 2006 рік - 2007 рік, 2007 рік - 2008 рік визнано протиправними.

В обґрунтування свої позовних вимог з врахуванням уточнень і доповнень ОСОБА_3 зазначала, що неправомірними діями відповідачів їй завдано збитки у вигляді не отриманих доходів, які б вона реально могла отримати за звичайних обставин, якби не було порушено її право на роботу з повним тижневим навантаженням. За вищезазначений період вона недоотримала 3 958 грн. 91 коп. заробітної плати, а у зв'язку з недоплатою заробітної плати їй невиплачені відпускні на суму 827 грн. 32 коп. У зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати їй мала нараховуватися за весь період компенсація в розмірі 1 689 грн. 70 коп.

З огляду на зазначене, ОСОБА_3 просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 6 502 грн. 93 коп., моральну шкоду в розмірі 1 700 грн. та судові витрати у справі.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09 квітня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 20 вересня 2010 року касаційне провадження у вищезазначеній справі відкрито.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України".

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року вищезазначену цивільну справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 313 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, за результатами якого апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу за правилами ст. 19 та глави 7 розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини, узагальнені доводи апеляційної скарги, мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

Проте зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд узагалі не перевірив доводів апеляційної скарги; не перевірив законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення; не навів ніяких мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували доводи скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, крім того, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

В апеляційній скарзі, як і у позовній заяві (а.с. 99), ОСОБА_3 зазначала, що заподіяна їй матеріальна шкода - це збитки у вигляді не отриманих доходів, які б вона реально могла отримати за звичайних обставин, якби не було порушено її право на роботу з повним тижневим навантаженням.

У порушення вимоги ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив, не звернув уваги на те, що позовні вимоги пред'явлені на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України та переглянув справу не у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.