Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року,

У серпні 2010 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 22 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг та додаткову угоду до нього, за якою останньою отримано кредит у сумі 180 тис. доларів США строком до 1 квітня 2028 року зі сплатою 14% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 цього ж дня між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1. Прийняті на себе зобов'язання щодо погашення основного боргу по кредиту відповідно до встановленого графіка та нарахованих відсотків позичальник не виконав; станом на 9 лютого 2009 року сума заборгованості становить 192 601,96 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складає 1 483 035 грн. 09 коп. У зв'язку із цим позивач просив: звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцям у рівних частках кожному на праві власності, шляхом надання йому права продажу квартири, як предмету іпотеки, від свого імені будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з подальшим направленням коштів, отриманих від реалізації, для погашення заборгованості; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб, які на момент виконання рішення суду будуть проживати у вище зазначеній квартирі, з одночасним зняттям їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2011 року позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 192 601,96 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 1 483 035 грн. 09 коп., звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ «Універсал Банк» з укладанням від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ «Універсал Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду про задоволення позову та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що районним судом неповно з'ясовані обставин справи в частині дотримання порядку виселення мешканців житлових приміщень, згідно вимог установлених ст. 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки не були надані підтвердження направлення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 письмових вимог про звільнення спірної квартири в добровільному порядку, та не встановлено осіб, що зареєстровані у цій квартирі; а при зверненні стягнення на предмет іпотеки не зазначено початкової вартості предмета іпотеки для продажу, що є порушенням ст. 39 вказаного Закону України.

Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 22 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг, за яким банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаними у цьому договорі, в рамках ліміту, що дорівнює 180 тис. доларів США, а остання - виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту не пізніше 1 квітня 2028 року. Пунктом 1.1.1 сторони погодили, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги оформлюється додатковою угодою до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно додаткової угоди до договору ОСОБА_3 надано кредит у сумі 180 тис. доларів США зі встановленням кредитної лінії на строк 12 місяців та сплатою 14% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 22 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 яка належить іпотекодавцям у рівних частках кожному на праві приватної власності.

Як убачається з рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 липня 2009 року (а.с. 23-25), ПАТ «Універсал Банк» зверталося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який було задоволено, але ОСОБА_3 не виконане.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 22 квітня 2008 року станом на 9 лютого 2009 року становить 192 601,96 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складає 1 483 035 грн. 09 коп. (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 цього Закону України).

Крім того, у розділі 5 договору іпотеки сторони встановили право іпотекодержателя самостійно визначати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких передбачено право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (898-15) .

3 грудня 2008 року відповідачам було вручено під розписку вимоги -попередження про необхідність усунути порушення умов кредитного договору та договору іпотеки (а.с. 26-30) на виконання вимог п. 4.3 договору іпотеки, згідно з яким у випадку порушення будь-яким іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або боржником будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям та/або боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» (898-15) .

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, як і на те, що сторони при укладенні договору іпотеки визначили вартість предмета іпотеки та при зверненні стягнення на предмет іпотеки позивач скористався правом на визначення ціни продажу в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Вказане не перешкоджало апеляційному суду, виконавши вимоги ст. 309 ЦПК України, встановити початкову вартість предмета іпотеки для продажу, яка не оспорювалась, та інші умови, передбачені ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Зазначивши, що місцевий суд не дослідив питання дотримання банком вимоги закону щодо направлення боржникам попереджень, передбачених ст. 40 Закону України «Про іпотеку», апеляційний суд у порушення ст. 303 ЦПК України не дослідив надані позивачем докази на підтвердження виконання вказаних вимог закону (письмові вимоги вручені під розпис), які, на думку банка, судом першої інстанції неправомірно не враховані.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.