Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О. О.

суддів: Дем'яносова М. В. Касьяна О. П.

Кафідової О. В. Попович О. В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2011 року,-

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, яка утворилася внаслідок невиконання рішення судового рішення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментах в розмірі 5 814,38 грн. та пеню 63 547,02 грн.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд виходили з того, що відповідач який на підставі рішення суду зобов'язаний сплачувати позивачці аліменти на утримання неповнолітньої дитини, станом на 03 вересня 2009 року мав заборгованість у сумі 5 814,38 грн., і тому відповідно до ст. 196 СК України зобов'язаний сплатити їй 63 547,02 грн. пені, яка обраховується від суми заборгованості за кожен місяць окремо без її накопичення в прогресії.

Разом з цим, таких висновків суди дійшли без повного з'ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам ухвалені у справі рішення не відповідають.

Як встановлено судами, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до її повноліття.

Нарахування аліментів припинилися ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по виплаті аліментів, виданої Головним державним виконавцем Соснівського відділу ДВС у м. Черкаси, заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів станом на 03 вересня 2009 року складає 5 814,38 грн.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи з положень цієї статті аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, неустойка за прострочення їх сплати нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії, як вважали суди першої та апеляційної інстанцій, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без її накопичення в прогресії. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи із того, скільки днів прострочено до сплати повної суми заборгованості.

Також суди, постановляючи оскаржувані рішення, не врахували роз'яснення, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 (v0014700-09) «Про судове рішення у цивільній справі», в якому зазначено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості перевірити їх правильність.

За таких обставин рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, які передбачені ст. 338 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2011 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.