Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського району електричних мереж про захист прав споживача, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського району електричних мереж до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 лютого 2012 року,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він у 2004 році придбав будинок АДРЕСА_1 та з вересня 2004 році є споживачем електричної енергії, яку постачає ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського району електричних мереж. Починаючи з 2004 року, позивач добросовісно оплачував вартість спожитої електричної енергії, однак 26 січня 2011 року відповідач без будь-яких попереджень припинив постачання електричної енергії до будинку позивача, що останній вважає незаконним.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_3, у лютому 2011 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду із зустрічним позовом. Свої вимоги товариство обґрунтовувало тим, що за ввесь час споживання електричної енергії ОСОБА_3 здійснював оплату не в повному обсязі, так замість шестизначних показників лічильника відповідач проводив оплату за п'ятизначними показниками, у зв'язку з чим за період з вересня 2004 року до січня 2008 року виникла заборгованість розміром 17 961 грн. 45 коп. Крім того, відповідач не сплатив рахунок за спожиту електричну енергію після заміни електричного лічильника за період з 22 січня 2008 року до 1 березня 2008 року в сумі 1 452 грн. 95 коп. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 19 414 грн. 40 коп., що позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області 1 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» скасовано, вказаний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати електричної енергії в сумі 16 805 грн. 40 коп. та судові витрати у справі. У іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні позову ВАТ «Запоріжжяобленерго», суд першої інстанції виходив з того, що останнім не доведено розмір завданих збитків та не надано доказів, які б свідчили про ту обставину, що попередження про відключення будинку від постачання електричної енергії отримано боржником заздалегідь, ніж в день відключення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про незаконність відключення будинку ОСОБА_3 Крім того, суд взяв до уваги доводи ОСОБА_3 про несправність електричного лічильника, оскільки такі не були спростовані відповідачем, та неможливість проведення відповідної експертизи, у зв'язку з його викраденням невідомими особами.

Задовольняючи частково позов ВАТ «Запоріжжяобленерго», суд апеляційної інстанції виходив з того, що товариством не пропущено строк позовної давності, про застосування якого наполягав ОСОБА_3, з тих підстав, що в січні 2011 року товариство зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу, однак, ухвалою суду від 18 лютого 2011 року у видачі судового наказу відмовлено, оскільки вбачається спір про право.

Проте такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, а з вересня 2004 року він є споживачем електричної енергії, яку постачає до вищевказаного будинку ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського району електричних мереж, у зв'язку з чим 21 вересня 2004 року до вказаного будинку було встановлено прилад обліку споживання електричної енергії з шестизначними показниками 000115, про що свідчить акт пломбування елементів розрахункового обліку електричної енергії.

22 січня 2008 року вказаний лічильник за заявою ОСОБА_3, який висловив сумніви відносно роботи лічильника, був знятий для заміни. При знятті лічильника зафіксовано показник 155508 (а.с.26).

Так, ОСОБА_3 було запрошено на 8 год. 30 хв. 31 січня 2008 року для проведення експертизи (а.с.115), проте, позивач на експертизу лічильник не надав, а лише через рік, 27 січня 2009 року, дружина позивача ОСОБА_4 звернулась до Жовтневого районного відділу міліції із заявою про крадіжку з її автомобілю електричного лічильника.

Таким чином, починаючи з 2004 року, ОСОБА_3 оплачував вартість спожитої електричної енергії згідно з записами абонентської книжки, у якій вказував не шестизначні, а п'ятизначні показники, що призвело до зменшення розміру оплати вартості спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим за період з 21 вересня 2004 року до 22 січня 2008 року виникла заборгованість розміром 16 805 грн. 40 коп.

26 січня 2011 року відповідач без попереджень припинив постачання електричної енергії до будинку позивача.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» 21 січня 2011 року зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за період з 21 вересня 2004 року до 1 березня 2008 року в сумі 19 414 грн. 40 коп.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2011 року у видачі вищевказаного судового наказу відмовлено, оскільки із заяви вбачався спір про право.

21 лютого 2011 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом.

Позовна давність у спірних правовідносинах відповідно до вимог ст. 257 ЦК України встановлюється у три роки.

Частинами 3-5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, при вирішенні спору, у разі подання стороною заяви про застосування позовної давності, суд оцінює дотримання цього строку відносно звернення, за яким вирішується спір, а не відносно інших (попередніх) звернень.

Так, звернення ВАТ «Запоріжжяобленерго» у січні 2011 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості з оплати електричної енергії може бути оцінено судом як обставина, яка свідчить про наявність або відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності при звернення до суду з вищевказаним позовом, оскільки звернення ВАТ «Запоріжжяобленерго» до суду з позовом відбулось 21 лютого 2011 року, тобто через 3 року та 1 місяць після фіксування показників лічильника та нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію.

Вищевикладене свідчить, що судом апеляційної інстанції в порушення ст. 214 ЦПК України не встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що апеляційним судом не дотримано вимог процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи - касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене в справі рішення суду апеляційної інстанції - частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною третьою статті 338 ЦПК України.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог первісного позову відповідає вимогам матеріального та процесуального права, по суті ОСОБА_3 не оскаржується, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 лютого 2012 року в частині вирішення вимог зустрічного позову скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.