Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Вінницького відділення № 3 публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів та відсотків за депозитним вкладом, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Вінницької обласної Державної податкової служби України про визнання правочинну таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2013 року,-

У квітні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив розірвати договір банківського вкладу (вклад "Ощадний"), укладений 17 грудня 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"; стягнути з відповідача на його користь 1339491 грн. депозитного вкладу та 145752,21 грн. відсотків за договором депозитного вкладу за період з 17 грудня 2012 року по 9 вересня 2013 року.

Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 157238 (вклад "Ощадний"), на виконання умов якого ОСОБА_5 за період з 17 грудня 2012 року по 4 лютого 2013 року вніс на відкритий на його ім'я в установі банку депозитний рахунок грошові кошти в сумі 1 391 491 грн. та отримав з зазначеного рахунку грошові кошти в сумі 52 000 грн. 12 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове повернення депозитного вкладу в сумі 1 222 791 грн. Разом з тим, відповідач в порушення умов договору та вимог ст.ст. 1058, 1060 ЦК України депозитних коштів не повернув, у зв'язку із чим, ОСОБА_5 звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення вказаних коштів.

У квітні 2013 року ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" подало зустрічний позов, в якому просило визнати договір банківського вкладу № 157238 від 17 грудня 2012 року таким, що порушує публічний порядок та вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. З цих підстав також просила стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в доход держави грошові кошти у розмірі 1 339 491 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 19 лютого 2013 року Вінницьким ВМВ УМВС України у Вінницькій області в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано заяву про те, що ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із старшим касиром вказаного відділення ОСОБА_8, економістом відділення ОСОБА_9, а також фізичними особами, що звернулись із незаконними вимогами до банку: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та іншими невстановленими особами, шляхом подачі вищевказаним фізичним особам підроблених договорів та касових документів з вимогами про повернення внесених на банківські рахунки грошових коштів, здійснили замах на заволодіння шляхом обману майном ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" в особливо великих розмірах. Заявлені фізичними особами вимоги спростовуються документами, наявними у банку, а також інформацією щодо балансу по залишках на рахунках вказаних фізичних осіб станом на 12 лютого 2013 року.

Оскільки працівники банку вступили з ОСОБА_5 в злочинний зговір з метою ухилення від фінансового моніторингу, сплати податків, легалізації доходів здобутих незаконним шляхом, правочин укладений між ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" та ОСОБА_5 є таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим, його слід визнати недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, а саме стягнення з відповідачів в дохід держави отриманих за вказаним договором банківського вкладу та додатковими угодами до договору грошових коштів в сумі 1 339 491 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 9 вересня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено. Розірвано договір банківського вкладу № 157238 (вклад "Ощадний), укладений 17 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива". Стягнуто з ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" на користь ОСОБА_5 1 339 491 грн. депозитного вкладу та 145 752,21 грн. відсотків за договором депозиту. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позову ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" задоволено частково. Рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 скасовано з ухваленням нового рішення. Стягнуто з ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" на користь ОСОБА_5 1 603,85 грн. за договором банківського вкладу від 17 грудня 2012 року. Припинено дію вказаного договору банківського вкладу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Представник ОСОБА_5, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні в суді касаційної інстанції представник ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав та, уточнивши вимоги касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вислухавши представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" суд першої інстанції послався на норми ст.ст. 1058, 1060 ЦК України та виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини за договором банківського вкладу. Укладені між сторонами договори та банківські квитанції відповідають вимогам чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_5 з ухваленням нового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно виписки по рахунку позивача відсотки нараховувалися лише на 1000 грн. Інші грошові кошти на рахунок не надходили та з рахунку не знімалися. Згідно довідки ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" від 28 лютого 2013 року залишок коштів на рахунку позивача згідно договору № 15723 становить 1603,85 грн., а тому суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у повному обсязі стягнувши з ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" на користь ОСОБА_5 1 339 491 грн. депозитного вкладу та 145 752,21 грн. відсотків за договором. Згідно виписки від 17 грудня 2012 року ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" по особовому рахунку ОСОБА_5 банківські операції (внесення, чи зняття готівки) за період з 17 грудня 2013 року по 6 лютого 2013 року на вказані позивачем суми не здійснювалися.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги ксерокопії квитанцій про поповнення депозитного рахунку, оскільки відповідно до висновку експерта від 29 липня 2013 року підписи на оригіналах квитанцій № 5090 від 11 січня 2013 року на суму 105 000 грн., № 3976 від 10 січня 2013 року на суму 30 000 грн., № 6093 від 8 січня 2013 року на суму 40120 грн., № 5562 від 8 січня 2013 року на суму 78 000 грн., № 33148 від 3 січня 2013 року на суму 50111,25 грн., № 32819 від 3 січня 2013 на суму 682 798,25 грн., № 1074 від 28 грудня 2013 року на суму 32 000 грн., № 3337 від 27 грудня 2012 року на суму 83 000 грн., № 7398 від 17 грудня 2012 року на суму 56 000 грн., № 7394 від 17 грудня 2012 року на суму 1000 грн., № 1987 від 26 грудня 2012 року на суму 63 000 грн. виконані не касиром банку ОСОБА_8, а іншою особою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_5 в частині стягнення з банку коштів за депозитним договором у розмірі 1603,85 грн. та припинив дію цього договору відповідно до п.6.2 договору.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При оцінці наявних в матеріалах справи доказів апеляційним судом не враховано приписів ч.2 ст. 59 ЦПК України, згідно якої обставини справи, що за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду даної справи апеляційним судом не дотримано вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_5 та обґрунтовуючи зустрічний позов ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" посилався на те, що по бухгалтерському обліку банку зазначені позивачем поповнення рахунку не відображені, грошові кошти в касу банку не надходили, підписи на квитанціях не належать уповноваженим особам банку, відбиток печатки на них не відповідає відбитку печатки банку.

Для підтвердження цієї обставини була призначена судова експертиза.

Суд першої інстанції встановив, що у висновку Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 липня 2013 року зазначено, що оригіналу печатки каси банку, яка існувала в період укладення оспорюваних договорів, а саме: з 17 грудня 2012 року по 4 лютого 2013 року в розпорядження експерта надано не було у зв'язку з її заміною, вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_6 та ОСОБА_8 також в розпорядження експерта не надано.

Як вбачається з висновку судової почеркознавчої та технічної експертизи документів від 29 липня 2013 року при проведенні експертизи використовувались зразки підпису ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які надійшли в експертну установу з матеріалами інших цивільних справ, а саме: №127/6116/13-ц; № 127/5589/13-ц; № 127/5814/13-ц; № 127/4946/13-ц та № 127/7150/13-ц.

Крім цього, експертом досліджувався відтиск печатки ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" "Прибутково-видаткова каса № 1", який надійшов з матеріалами цивільної справи №127/6116/13-ц, який існував в спірний період з 17 грудня 2012 року по 4 лютого 2013 року.

Експертом зазначено, що на квитанціях за № 3378 від 4 лютого 2013 року на суму 10000 грн., за № 4008 від 21 січня 2013 року на суму 39862 грн., за № 5090 від 11 січня 2013 року на суму 105000 грн., за № 3976 від 10 січня 2013 року на суму 30000 грн., за № 6093 від 8 січня 2013 року на суму 40120 грн., за № 5562 від 8 січня 2013 року на суму 78000 грн., за № 33148 від 3 січня 2013 року на суму 50111,25 грн., за № 32819 від 3 січня 2013 року на суму 682798,25 грн., за № 1074 від 28 грудня 2012 року на суму 320000 грн., за № 3337 від 27 грудня 2012 року на суму 83000 грн., за №7398 від 17 грудня 2012 року на суму 56000 грн., за № 7394 від 17 грудня 2012 року на суму 1000 грн., за № 1987 від 26 грудня 2012 року на суму 63000 грн. (13 квитанцій) наявні відтиски печатки "Прибутково-видаткова каса № 1 Вінницького відділення ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива".

Місцевий суд дав критичну оцінку запереченням банку про те, що є дійсною лише квитанція до заяви на внесення готівки за №7394 від 17 грудня 2012 року на суму 1000 грн., а інші квитанції підроблені, оскільки за висновком експерта відтиск печатки на інших наданих ОСОБА_5 квитанціях аутентичний, тобто інші надані оригінали квитанцій містять той самий відбиток печатки.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції в порушення положень ст.ст. 57- 60, 159, 185, 189 ЦПК України вказані заперечення суду першої інстанції щодо проведеної експертизи перевірені не були, мотиви надання відповідної оцінки висновку експерта судом першої інстанції не спростовані.

Досліджуючи докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що квитанції, на які посилається позивач ОСОБА_5, як докази у справі не відповідають вимогам ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України щодо належності, допустимості та достатності.

Обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, - в даному випадку - належно оформленими квитанціями з підписами конкретно визначених посадових осіб з відповідними повноваженнями, як того вимагає Інструкція НБУ № 174 "Про порядок проведення касових операцій банками України", не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційним судом належним чином не перевірено відповідність поданих позивачем за основним позовом розрахункових документів вимогам закону щодо їх форми і змісту.

За умов суперечливості чи недостатності доказової бази для правильного вирішення спору та прийняття мотивованого рішення судом апеляційної інстанції належним чином не вирішено питання щодо призначення по справі повторної судової експертизи для встановлення фактичних обставин, на які посилаються сторони і які є предметом доказування, не роз'яснено особам, які беруть участь у справі обов'язки щодо доказування і подання доказів, наслідки не призначення відповідної експертизи, а також положення щодо належності та допустимості доказів.

Судом апеляційної інстанції не перевірено обставин, на які посилався представник позивача на підтвердження заперечень проти апеляційної скарги, зокрема на те, що до матеріалів справи були долучені належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження і згідно ОСОБА_8 від 16 травня 2013 року, їй відома особа вкладника ОСОБА_5 оскільки він є клієнтом відділення банку та вносив і знімав з відкритого на його ім'я поточного рахунку грошові кошти. Також при огляді пред'явлених ОСОБА_8 квитанцій до заяв на переказ готівки остання пояснила, що квитанції від 17 грудня 2012 року, 26 грудня 2012 року, 27 грудня 2012 року, 28 грудня 2012 року, 3 січня 2013 року, 8 січня 2013 року, 10 січня 2013 року, 11 січня 2013 року у кількості 13 штук на суму 1 222 791,59 грн. видавались ОСОБА_5 операціоністом (ОСОБА_6 або ОСОБА_9) та підписані ОСОБА_8 з проставленням на них печатки каси банку. Квитанції від 21 січня 2013 року та від 4 лютого 2013 року ОСОБА_8 не підписувала, оскільки в цей час перебувала на лікарняному.

ОСОБА_8 не була допитана у справі у якості свідка, її пояснення, як і вільні зразки підпису не надавалися експерту для проведення відповідної експертизи, призначеної у даній справі.

Крім того, змінюючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції вирішив припинити дію договору банківського вкладу, укладеного 17 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива". Разом з тим, не врахував, що в прохальній частині позовної заяви після її уточнення з посиланням на ст.ст. 651, 1075 ЦК України позивач просив розірвати договір банківського вкладу, а не припинити його дію.

Як вбачається з імперативних норм матеріального права, вимоги про розірвання договору та припинення договору, як зобов'язання, мають різну правову природу.

Припинивши дію договору банківського вкладу апеляційний суд фактично вийшов за межі позовних вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неповноту перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст.ст. 336, 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2013 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.