Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Журавель В.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 грудня 2011 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними.

Посилався на те, що 21 квітня 2008 року уклав з КБ «Західінкомбанк» договір про іпотечний кредит, згідно якого, ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 500 000,00 грн. на строк до 21 квітня 2038 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_5, який є батьком позивача, укладено іпотечний договір від 21 квітня 2008 року. За договором іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1.

6 лютого 2009 року між позивачем та КБ «Західінкомбанк» укладено договір банківського вкладу в національній валюті №ДЦ-22263-01.980. Згідно якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти в розмірі - 145000,00 грн. зі сплатою 23% відсотків річних.

Крім того, 6 лютого 2009 року між ОСОБА_6, яка є сестрою позивача, та КБ «Західінкомбанк» укладено договір банківського вкладу в національній валюті №ДЦ-11675-03-980. Згідно якого відповідач прийняв грошові кошти в розмірі - 145000,00 грн. зі сплатою 23% відсотків річних.

Разом з тим, 6 лютого 2009 року між ОСОБА_7, яка є позивача матір'ю та КБ «Західінкомбанк» укладено договір банківського вкладу в національній валюті №ДД-8185.01.980. Згідно якого відповідач прийняв грошові кошти в розмірі -79039,34 грн. зі сплатою 23% відсотків річних.

6 травня 2009 року між ОСОБА_5, який є батьком позивача та КБ «Західінкомбанк» укладено договір банківського вкладу в національній валюті №ДД-6329-02-980. Згідно якого відповідач прийняв грошові кошти в розмірі - 113532,99 грн. зі сплатою 20% відсотків річних.

У березні 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування належних йому відсотків за депозитними договорами в рахунок погашення відсотків за кредитним договором. Проте, відповідачем відмовлено в задоволенні даної заяви.

На підставі наведеного, позивач просив суд зобов'язати відповідача зарахувати в погашення його заборгованості перед відповідачем за договором про іпотечний кредит № 2104/08-961 від 21 квітня 2008 року належні йому до виплати відсотки за користування депозитними коштами згідно з договорами банківського вкладу № № ДД-2263-01.980, ДД-8185.01.980, ДД-11675-03-980 від 6 лютого 2009 року та № ДД-6329-02-980 від 6 травня 2009 року на загальну суму 20218 грн. 26 коп. Крім того, вимоги відповідача про повернення ним всієї суми іпотечного кредиту в розмірі - 451388 грн. 85 коп. та передання у власність банку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 викладені в претензії від 3 березня 2011 року № 765-11 та листах від 10 березня 2011 року № 844-19 та від 22 березня 2011 року № 1053-19 визнати неправомірними та такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26 грудня 2011 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2011 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвалених в справі судових рішень та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.