Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криничанська шляхова пересувна механізована колона, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Орган опіки та піклування Криничанської селищної ради Дніпропетровської області ОСОБА_8 про забезпечення житловою площею та визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2011 року,

У травні 2009 року прокурор Дніпропетровської області звернуся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 вересня 2009 року між ТОВ «Криничанська шляхова пересувна механізована колона» в особі директора Вирвіча С.В. та ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, витребувати з володіння останніх вказану квартиру і повернути її ТОВ «КШПМК», зобов'язати ТОВ «КШПМК» забезпечити неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_4 житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що після смерті матері неповнолітніх ОСОБА_11 у 1999 році та визнання безвісно відсутнім їх батька ОСОБА_9 у 1994 році, над неповнолітніми ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у 1999 році була встановлена опіка та призначені опікуни.

Квартира АДРЕСА_1, в якій проживала сім'я ОСОБА_3 і яка належала на праві приватної власності ТОВ «Криничанська ШПМК», за погодженням з його дирекцією ц 2007 році продана відповідачам, які не дають згоди на реєстрацію неповнолітніх дітей у ній.

Враховуючи те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 незаконно позбавлені права на житлове приміщення, прокурор просив задовольнити позов.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 14 вересня 2009 року між ТОВ «Криничанська шляхова пересувна механізована колона» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8.

Забезпечено неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловими приміщеннями у квартирі АДРЕСА_3.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу повернути на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи вимоги прокурора Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та із того, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як діти-сироти і позбавлені батьківського піклування, мали право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_4, як у приміщенні, в якому вони проживали, на весь період перебування під опікою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, пославшись на ст.33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», зазначив, що забезпечення житлом таких дітей покладається на районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування протягом місяця у позачерговому порядку. При цьому, застосував до даних правовідносин ст. 319 ЦК України, згідно із якою власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_11 у 1999 році та визнання безвісно відсутнім їх батька - ОСОБА_9 у 1994 році, рішеннями Криничанської селищної ради № 62 від 18 травня 1999 доку та Світлогірської сільської ради № 27 від 18 червня 1999 року над неповнолітніми дітьми встановлена опіка та призначені опікуни.

Рішенням Криничанської селищної ради № 20 від 7 лютого 2007 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 закріплена житлова площа в квартирі АДРЕСА_4, яка належала ТОВ «Криничанська ШПМК».

14 вересня 2009 року зазначене житлове приміщення продано відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не дають згоди на реєстрацію позивачів в ній.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним зазначеного вище договору купівлі-продажу квартири та забезпечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловими приміщеннями у ній з урахуванням того, що останні протиправно позбавлені права користування житлом. При цьому, суд врахував, що при відчуженні нерухомого майна, на яке мають право позивачі, не була отримана попередня згода органів опіки та піклування, як того вимагає ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Скасовуючи рішення, ухвалене згідно із законом, апеляційний суд помилково вважав, що у зв»язку з тим, що свідоцтво про право власності на квартиру №7 за вказаною вище адресою ТОВ «Криничанська шляхова пересувна механізована колона» видане раніше, ніж Криничанською селищною радою прийнято рішення про закріплення цієї житлової площі за позивачами, товариство, в силу ст.319 ЦПК, мало право розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

При цьому, суд залишив поза увагою, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи під опікою, відповідно до ст. 247 Сімейного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про охорону дитинства" зберігали за собою право на жиле приміщення, в якому вони проживали до встановлення опіки, протягом усього часу перебування під опікою, незалежно від того, чи проживають вони у цьому жилому приміщенні.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що діти не були зареєстровані у спірній квартирі є недоречним, оскільки в силу діючого законодавства місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх батьків.

Між тим, батько позивачів ОСОБА_9 знятий з місця проживання в квартирі АДРЕСА_4 лише 31 липня 2007 року, в той час, коли діти перебували під опікою.

Крім того, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд не навів достатніх мотивів, за якими він вважав невірними висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2011 року скасувати.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.